ГІЛЯ́РОВ Меркурій Сергі­йович (22. 02(06. 03). 1912, Київ — 02. 03. 1985, Москва) — зоолог. Син Сергія, онук Олексія Гілярових. Академік АН СРСР (1974). Сталінcька премія (1951), Держ. премії СРСР (1967, 1980). Золота медаль І. Мечникова (1978). Державні нагороди СРСР. Закін. Київський університет (1933). У 1934–44 — завідувач від­ділу захисту рослин Всесоюз. ін­ституту каучуконосів (Москва); 1944–85 — спів­роб. Ін­ституту еволюц. морфології й екології АН СРСР (Москва, від 1955 — засн. і зав. лаб. ґрунт. зоології). Водночас 1949– 77 — проф. Моск. пед. ін­ституту, 1977–85 — завідувач кафедри зоології та порівнял. анатомії без­хребетних Моск. університету. Роз­робляв заходи боротьби з ґрунт. шкідниками, ви­вчав роль тварин у ґрунто­утворен­ні, пита­н­ня еволюції, заг. екології тощо. Створив нову галузь біо­логії — ґрунт. зоологію. Був президентом Всесоюз. ентомолог. товариства (від 1972), віце-президентом Між­нар. академії зоології (від 1960).