Гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи Український державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут

ГІРНИ́ЧОЇ ГЕОЛО́ГІЇ, ГЕОМЕХА́НІКИ І МАРКШЕ́ЙДЕРСЬКОЇ СПРА́ВИ Український державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут НАНУ — науково-дослідна установа, що вивчає проблеми, пов’язані з видобутком корисних копалин. Історія Інституту починається від 1929, коли було створ. н.-д. групу тресту «Донвугілля» у м. Сталіно (нині Донецьк). 1932 групу перетворено на філію центр. н.-д. бюро (Ленінград; від 1945 — Всесоюз. н.-д. маркшейдер. інститут). Від 1992 — сучасна назва, від 1998 — у складі НАНУ. У структурі Інституту діють відділи: охорони надр і зрушення земної поверхні; захис. пластів і упр. станом гірського масиву; гірського тиску; захисту будівель і споруд у склад. гірн.-геол. умовах; комп’ютер. технологій; екол.-геофіз. дослідж.; маркшейдер. і геодез. дослідж.; електромагніт. методів дослідж.; патентно-ліцензій., винахідниц. роботи та стандартизації; наук.-організац. група. Осн. напрями наук. роботи: геофіз. дослідж. гірн.-геол. умов вугіл. родовищ; дослідж. процесів геодинаміки гірських порід при опрацюванні корис. копалин; створення засобів захисту будівель і природ. об’єктів; вивчення впливу гірн. тиску, гірн. ударів і газодинаміч. явищ; геол. дослідж. та розроблення ефектив. заходів усунення техноген. наслідків змінювання середовища; розроблення технологій прогнозування рудних і нафтогаз. родовищ; розроблення і впровадження у виробництво геоінформ. технологій. Інститут підтримує наук. зв’язки з усіма регіонами колиш. СРСР, а також плідно співпрацює з наук. центрами Нідерландів, Німеччини, Великої Британії, Австрії і Китаю. Серед відомих науковців — М. Коротков, П. Гертнер, А. Медянцев, В. Варлашкін, М. Йофіс, В. Поляков, М. Азаров, А. Анциферов. Заг. чисельність співроб. — 137 осіб (1 чл.-кор. НАНУ, 5 д-рів н., 25 канд.). Перший дир. Інституту — О. Кульбах (1929–34), від 2001 — А. Анциферов.

Завантажити статтю