Гірничохімічна промисловість

ГІРНИЧОХІМІ́ЧНА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — під­галузь добувної промисловості. Включає видобува­н­ня, збагаче­н­ня та первин­ну пере­робку мінерал. сировини для хім. промисловості: апатитової і фосфорит. руди, природ. калійних солей та природ. руд, які містять сірку, бор тощо. Осн. видами продукції Г. п. України є калійні добрива, природ. сульфат натрію, природна сірка, боратова руда, фосфатна сировина (апатити і фосфорити). Природні калійні солі за­стосовують гол. чином як калійні добрива, а також пере­робляють для виділе­н­ня окремих солей. За запасами калій. солей Україна посідає третє місце серед країн СНД (після Росії та Білорусі) й має одне з найбільших у світі родовищ калій. руд сульфат. типу, роз­таш. у Прикарпат­ті. Прикарп. калій. басейн являє собою смугу шир. 20–25 км і довж. бл. 200 км у межах Львів. й Івано-Фр. областей. Пошук.-роз­відувал. роботами ви­вчено 20 % басейну. Роз­ві­дані запаси становлять бл. 3,4 млрд т і зосереджені здебільшого у Стебницькому родовищі калійних солей (0,9 млрд т) і Калусько-Голинському родовищі калійних солей (1 млрд т). У р-ні родовищ побудовані і працюють 2 збагачувал. комбінати: Стебницький (потуж. 2,5 млн т руди на рік) і Калуський (потуж. 2– 2,2 млн т руди на рік). Пере­січ. вміст К₂О у рудах цих родовищ становить від 9,8 до 11,7 %. Глибина заляга­н­ня калій. солей коливається у межах від 30 до 800 м, потужність соляних пластів від кількох сантиметрів до 70–80 м (в окремих місцях до 100 м і більше). Серед нових ділянок Прикарп. родовища — Марків. (вміст К₂О у масі 10,8 %), Роз­сильнян. (10,63 %), Березов. (11,31 %), Нинів. (10,98 %), Доброгостов., Страшкевичі (10,67 %), Ясиниця Сольна (12,74 %), Старун. (10,72 %), Делятин. (10,19 %).

Калій. комбінат включає рудник, де видобувають калійні руди, збагачувал. ф-ку, на якій видобуту руду пере­робляють на калій. концентрат. Прикарп. калійні руди є полімінеральними, що містять галіт, сільвін, каїніт, лангбейніт, полігаліт, козеріт, карналіт, глазерит, шеніт тощо. Для пере­робки калій. руд на збагачувал. ф-ці довгий час за­стосовували метод галургії або флотацій. метод, на хім. ф-ці — комбінов. метод пере­робки калій. руд, що по­єд­нує галургій. і флотацій. методи. На основі комплекс. пере­робки полімінерал. калій. руд виробляють, крім калій. солей, ін. цінні хім. продукти, зокрема й сульфат натрію, хлорид натрію, хлорид магнію тощо. Перші під­приємства з виробництва калій. добрив в Україні були споруджені в 19 ст. на Прикарпат­ті (у Калуші та Стебнику), що випускали добрива у ви­гляді «сирих солей» — роз­молотих калій. порід. Але мас­штаби виробництва були не­значними. 1939–41 проведено великі від­будовчі роботи і повна рекон­струкція калій. під­приємств. Після 2-ї світової війни значно роз­ширилася сировин­на база. На поч. 1950 випуск калій. добрив на Калус. калій. комбінаті пере­вищив довоєн. рівень майже у 1,5 рази. До 1966 на цьому під­приємстві вироблялася змішана сіль (30 % К₂О) і каїніт (10 % К₂О). У звʼязку з вичерпа­н­ням покладів сільвініту збагачувал. ф-ку Калус. калій. комбінату пере­творили на дослідно-пром. базу Калус. хім.-металург. комбінату (нині ВАТ «Оріана»), будівництво якого роз­почато 1961. Поряд з діючими шахтами «Голинь» та «Калуш» 1966 введено в дію шахту ім. 50-річчя Жовтня, а 1967 — Домбров. карʼєр, де вперше у світ. практиці калійні солі добували від­критим способом. 1968 завершено будівництво потуж. хім. ф-ки. Від­тоді на Калус. комбінаті почали виробляти концентр. калійні добрива (сульфат калію, калімагнезію), а також ін. продукти, зокрема й полігаліт, кухон­ну сіль, бішофіт тощо. В основі технології одержа­н­ня цієї продукції лежить галургійна схема пере­робле­н­ня каїніто-мангбейніт. руди з флотацією нерозчин. залишку.

Каїніт. руди Стебниц. родовища мають склад. мінералог. склад і пред­ставлені в основному сполуче­н­нями калію і магнію у хлористо-сульфат. формі. До 1966 діючий калій. комбінат виробляв сиромолотий каїніт, який без збагаче­н­ня по­ставляли с. госп-ву. Від 1966 на збагачувал. ф-ці Стебниц. калій. комбінату (нині держ. гірн.-хім. під­приємство «Полімінерал») флотацій. методом почали випускати новий вид сульфат. добрив — калійно-магнієвий концентрат (калімаг) з вмістом до 19 % К₂О і 8–9 % МgО. 1961 введено в екс­плуатацію комплекс шахти «Нова» потужністю 1 млн т калій. солей на рік, 1971 потужність рудника Стебниц. калій. комбінату дорівнювала 3,0 млн т руди на рік. 1988 роз­почата рекон­струкція Стебниц. калій. заводу з метою пере­воду його з флотацій. на галургійну схему пере­робки руди і організації виробництва калімагу-40 потужністю 145 тис. т на рік. 1991 побудована перша черга цеху з виробництва калійно-магнієвого добрива з вмістом 28 % К₂О і 5 % МgO на базі сиромолотого каїніту і привезеного з Білорусі хлористого калію. 1992 випуск цього добрива склав всього 4,7 тис. т. За­проваджений 1966 флотацій. метод збагаче­н­ня руди у Стебнику виявився неефектив. через багатокомпонентність складу руди, високий вміст глинистих домішок, значну різницю між проект. та реал. якісним складом руди. У результаті ступінь видобува­н­ня калію із флотоконцентрату був дуже низьким, і цінні компоненти (калій- і магнійсульфати) спрямовували у від­ходи, які становили 0,7–0,8 т на 1 т руди. Кількість позабалансових роз­солів складала 3 тис. м³/добу. Як наслідок — на­громаджені міль­йон­ні маси від­ходів роз­солів у від­стойниках, що призводить до екол. ката­строф. З цих причин 2004 припинено виробництво калій. руд на держ. гірн.-хім. під­приємстві «Полімінерал». Не випра­вдала себе і за­проваджена у 1976–78 комплексна галургійно-флотаційна схема збагаче­н­ня руди. 1983 у Калуші флотаційну частину зупинено, і виробництво калімагнезії роз­почали за галургій. схемою. Вироб. потужності Калус. калій. заводу (станом на поч. 1998) складають 166,4 тис. т К₂О і використовуються на 50 % через зменше­н­ня запасів руди рудника «Ново-Голинь», від­хиле­н­ня мінералог. складу руди від проект­ного, морал. і фіз. зношеність устаткува­н­ня, що потребує по­стій. ремонту. Вироб-во калімагнезії для заводу збиткове, якість її низька (вміст хлору 25 %). Через неоднорідність складу руди на різних ділянках родовища вкрай важко створити універсал. спосіб пере­робки таких руд. Тому доцільно до кожного окремого родовища під­ходити з належною технологією екс­плуатації. У світ. практиці кожне під­приємство з пере­робле­н­ня полімінерал. руд має потужність 100–150 тис. т руди на рік. Вітчизн. під­приємства у Стебнику і Калуші роз­раховані на пере­робку більше 2-х млн т руди на рік, що призводить до високої собівартості продуктів пере­робле­н­ня і збитковості під­приємств. Рівень дослідж. технол. процесів комплекс. пере­робле­н­ня калій. руд Прикарпа­т­тя є недо­статнім. Ефектив., від­працьованої у пром. умовах та готової до впровадже­н­ня технології нині немає. Від­сутні і світ. аналоги пере­робле­н­ня цих руд. Тому першочерговим зав­да­н­ням провід. н.-д. організацій — Нац. університету «Львівська політехніка» і Галургії ін­ституту НАНУ у Калуші — є доопрацюва­н­ня оптимал. методу пере­робле­н­ня руди, який міг би бути впроваджений на існуючому устаткуван­ні заводів у Стебнику і Калуші. 1993–98, 2003 було роз­роблено декілька про­грам і проектів роз­витку калій. добрив в Україні, але всі вони потребують великих інвестицій і, від­повід­но, інвесторів. За даними іноз. джерел, капітал. витрати тільки на будівництво калій. рудників у 80-ті рр. становили від 250 дол. США за 1 т руди в Таїланді до 350–450 дол. США за 1 т руди на родовищі Нью-Брунсквіка у Канаді. Гол. виробниками і екс­портерами на світ. ринок калій. добрив є Канада, Німеч­чина, Росія, Білорусь, Франція, де роз­таш. великі родовища калій. солей.

Другою за значе­н­ням продукцією Г. п. є природна сірка (самородна або комова). 1950 на Прикарпат­ті було роз­ві­дано великі запаси сірки (Роздольське, Язівське, Подорожненське та ін. родовища сірки). 1952 прийнято спеціал. по­станову щодо проектува­н­ня і будівництва на базі роз­ві­даних запасів природ. сірки Роз­дол. гірн.-хім. комбінату (нині Роз­дол. гірн.-хім. під­приємство «Сірка», м. Новий Роз­дол Львів. обл.), будівництво якого роз­почато 1953 і закінчено 1958. Дуже складним і тяжким був процес освоє­н­ня і роз­витку рудної бази комбінату через сильне обводне­н­ня території покладів руд, що містять сірку (бас. Дністра). На буд-ві карʼєрів і під час екс­плуатац. робіт на Роз­дол. комбінаті за­стосовано нову вітчизн. високо­продукт. техніку (роторні екс­каватори продуктивністю 600 м³/год з конвеєр. транс­портом, потужні крокуючі екс­каватори, щокові й молоткові дробарки продуктивністю 500 т/год, 50-кубові автоклави тощо). Для збагаченя сірчаної руди за­стосовували метод флотації, при якому вміст сірки в концентраті доведено до 75 %. Вперше у світ. практиці була науково доведена і впроваджена у виробництво нова теорія збагаче­н­ня сірчаних руд і за­стосовані для виплавки сірки автоклав., фазовий і терміч. методи. За діючою на Роз­дол. комбінаті технол. схемою виробництва сірки 1965 роз­почато будівництво Яворів. гірн.-хім. комбінату (нині Яворів. гірн.-хім. під­приємство «Сірка», м. Новояворівськ Львів. обл.). Сировин. базою комбінату стало Язів. родовище природ. сірки. 1969 одержано першу пром. продукцію. 1971 побудовано дослідно-пром. установку для добува­н­ня сірки методом під­зем. виплавле­н­ня. На поч. 1990 на Яворів. гірн.-хім. комбінаті «Сірка» сірку виробляли двома методами: флотаційно-автоклав. (потуж. 1,3 млн т на рік) і під­зем. виплавле­н­ням (потуж. 0,8 млн т на рік).

Нині в Україні помітна чітка тенденція до різкого зменше­н­ня виробництва природ. сірки, чому є декілька причин: вичерпа­н­ня ресурсів діючих родовищ, ката­строфіч. екол. стан у зоні видобутку сірки від­критим способом (особливо у р-ні Новояворівська), від­сутність рентабел. технологій для введе­н­ня у дію нових роз­ві­даних родовищ сірки. Нині видобуток сірки у порівнян­ні з 1990 скоротився у 21 раз. Припинено видобуток сірки від­критим способом на Роз­дол. і Новояворів. карʼєрах, які пере­творилися у зону екол. лиха: зона де­пресив. вирви має площу 100 км², під впливом без­перерв. осуше­н­ня утворилося 300 нових карст. вирв. Щорічні екол. витрати у зоні видобутку сірки становлять понад 20 млн грн. Єдиним джерелом видобутку сірки залишилося Язів. родовище, вироб. потужності якого становлять 650 тис. т/рік, з них методом під­зем. виплавле­н­ня — 200 тис. т/рік.

Родовища природ. сірки у світі роз­міщуються вкрай нерівномірно. Осн. запаси, що роз­робляються у пром. мас­штабах, зосереджені в Іраку, США, Мексиці, Чілі, Польщі, Турк­менії, Росії. Пром. поклади фосфат. сировини (апатити, фосфорити) на території України від­сутні. Виявлені поклади фосфоритів низької якості (Волин., Житомир. обл.) придатні тільки для виробництва фосфорит. борошна.

Завантажити статтю