Глаголєв Олександр Олександрович
ГЛАГО́ЛЄВ Олександр Олександрович (14(26). 02. 1872, Тульська губ., Росія — 25. 11. 1937, Київ) — церковний діяч, протоієрей, гебраїст. Батько О. Глаголєва. Магістр богослов’я (1900). Нагородж. Синодал. наперс. хрестом (1909), митрою (1922). Закін. Київ. духовну академію (1898). Викладав у ній до 1922 (від 1909 — екстраординар. проф. 2-ї каф. давньоєвр. мови та біблій. археології), а також 1917–20 у гімназії Є. Євсєєвої, 1920 — зав. Київ. пастир. курсів. 1903 — священик Києво-Щекавиц. церкви, 1903– 34 — настоятель храму Миколая Доброго, 1934–37 — священик церкви Миколая Набережного. 1915–17 — благочинний Києво-Поділ. церков. Один із церк. експертів на суді у Бейліса справі, довів абсурдність звинувачення євреїв у ритуал. вбивствах. Брав участь у Всеукр. церк. соборі 1918 в Києві. Член Постійної жидів. істор.-археогр. комісії ВУАН (1919). Був знайомий з М. Булгаковим. Розстріляний органами НКВС (за ін. даними — помер на допиті).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Ветхозаветное библейское учение об Ангелах: Опыт библейско-богослов. исследования. К., 1900; Иерусалим (библейский и современный). С.-Петербург, 1905; Седьмой Всемирный сионистский конгресс в еврействе. К., 1906; Комментарий на книгу Притчей Соломоновых. С.-Петербург, 1907; Ветхий Завет и его непреходящее значение в христианской Церкви. К., 1909.
Рекомендована література
- Новые мученики российские. Нью-Йорк, 1957;
- Священник Александр Глаголев. Купина неопалимая. К., 2002.
Завантажити статтю
2.jpg)
Людина 
