ГЛАГО́ЛЄВ Олександр Олександрович (14(26). 02. 1872, Тульська губ., Росія — 25. 11. 1937, Київ) — церковний діяч, протоі­єрей, гебра­їст. Батько О. Глаголєва. Магістр богословʼя (1900). Нагородж. Синодал. наперс. хрестом (1909), митрою (1922). Закін. Київ. духовну академію (1898). Викладав у ній до 1922 (від 1909 — екс­траординар. проф. 2-ї каф. давньоєвр. мови та біблій. археології), а також 1917–20 у гімназії Є. Євсєєвої, 1920 — зав. Київ. пастир. курсів. 1903 — священик Києво-Щекавиц. церкви, 1903– 34 — настоятель храму Миколая Доброго, 1934–37 — священик церкви Миколая Набережного. 1915–17 — благочин­ний Києво-Поділ. церков. Один із церк. екс­пертів на суді у Бейліса справі, довів абсурдність звинуваче­н­ня євреїв у ритуал. вбивствах. Брав участь у Всеукр. церк. соборі 1918 в Києві. Член По­стійної жидів. істор.-археогр. комісії ВУАН (1919). Був зна­йомий з М. Булгаковим. Роз­стріляний органами НКВС (за ін. даними — помер на допиті).