ГЛАДКИ́Й Павло (15. 12. 1885, с. Олексіївка Бахмут. пов. Катеринослав. губ., нині Амвросіїв. р-ну Донец. обл. — ?) — сходо­знавець, орієнталіст, громадсько-політичний діяч на Далекому Сході. Закін. Ізюм. реал. училище (1903), згодом — Пензен. художнє училище (Росія). 1906–10 навч. на китай.-маньчжур. від­діл. Східного (Орієнтального) ін­ституту у м. Владивосток (Росія). Один з організаторів Владивостоц. студент. укр. громади (1907–09). Після закінче­н­ня ін­ституту — суддя на ст. Хайлар у Маньчжурії (пн.-сх. частина Китаю), одночасно активно за­ймався орієнталістич. дослідже­н­нями, ви­вчав китай. мистецтво. 1914 редагував часопис харбін. Товариства рос. орієнталістів «Вестник Азии» та за­ймав посаду за­ступник голови Укр. клубу в м. Харбін (Китай). Навесні 1917 обраний головою Укр. громади на ст. Хайлар. 16 липня 1917 був головою заг. зборів українців Маньчжурії, на якому обрали Маньчжур. укр. окружну раду. 20 грудня 1917 висунутий кандидатом від українців Маньчжурії до Установ. зборів. Голова 1-го Маньчжур. окруж. зʼ­їзду (квітень 1919).