Глазов Григорій Соломонович

Визначення і загальна характеристика

ГЛА́ЗОВ Григорій Соломонович (24. 09. 1925, м. Артемівськ, нині Донец. обл. — 24. 08. 1996, Львів) — письмен­ник. Член СПУ (1953). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Львівський університет (1951). Працював у г. «Львовская правда». Друкуватися почав у студент. роки. Автор поет. зб. «О друзьях-товарищах» (Л., 1955), «Эхо» (Л., 1958), «Острый угол» (Москва, 1963), «Живу на земле» (Л., 1963), «Зерна памяти» (Л., 1964), «Грани» (Л., 1966), «Голос» (Москва, 1968), «Ступени» (Л., 1970), «Пласты» (К., 1974), «Беседа» (1986); зб. повістей та оповідань «После нас» (Л., 1968), «Года дальнего следования» (Москва, 1973), «Я, ты и другие» (Л., 1975), «Вынужден­ный детектив» (Москва, 1977), «Перед долгой дорогой» (К., 1981), «Расшифровано временем» (Москва, 1984), «Без наркоза» (Москва, 1985), «Пост­скриптум» (Л., 1988) та ін. Осн. теми творчості Г. — 2-а світова війна та сучасне життя. Пере­клав російською мовою окремі твори О. Кобилянської, Б. Олійника, Д. Павличка, М. Хоросницької. Спільно з Е. Ростовцем опублікував пригодниц. повісті «Частное поручение» (К., 1957), «Городок без происшествий» (1959), «Это случилось вчера» (Л., 1961). За сценаріями Г. на Одес. кіностудії худож. фільмів знято картини «Чека­н­ня полковника Шалигіна» (1981), «Скарга» (1986; обидві — реж. Т. Золоєв). Окремі твори Г. пере­кладено болгар., польс., нім., угор. мовами. Укр. мовою твори Г. пере­кладали М. Ільницький, В. Лучук, М. Петренко, М. Романченко, О. Сенатович.

Тв.: Из­бран­ные прои­зведения. К., 1987.

Літ.: Ільницький М. На вістрі неспокою // Жовтень. 1976. № 2; Мельник Я. Исполнявшие долг // Радуга. 1983. № 3; Ільницький М. Григорію Глазову — 60 // ЛУ. 1985, 26 верес.

Т. В. Добко

Завантажити статтю