ГЛУШКО́В Віктор Михайлович (24. 08. 1923, м. Ростов-на-Дону, РФ — 30. 01. 1982, Київ) — математик, кібернетик. Доктор фізико-математичних наук (1956), професор (1957). Академік АН УРСР (1961), АН СРСР (1964). Заслужений діяч науки УРСР (1978). Герой Соц. Праці (1969). Ленін. премія (1964), Держ. премії СРСР (1968, 1977) та УРСР (1970), премії ім. М. Крилова (1967) та ім. С. Лебедєва (1979) АН УРСР, премія РМ СРСР (1981). Закін. Ростов. університет (1948) та Новочеркас. політех. ін­ститут (1948). Від­тоді працював в Урал. лісотех. ін­ституті (м. Свердловськ, РФ). 1956–57 — зав. лаб., від 1957 — директор Обчислюв. центру АН УРСР (від 1962 — Ін­ститут кібернетики, нині його імені). Віце-президент АН УРСР (від 1962). Очолював каф. теор. кібернетики Київ. університету та каф. теор. кібернетики і методів оптим. упр. Моск. фіз.-тех. ін­ституту (від 1967). Був депутатом ВР СРСР. Роз­вʼязав узагальн. пʼяту про­блему Гільберта, побудував теорію локально-бікомпакт. груп у цілому (1956). Фундатор наук. школи кібернетики. Створив теорію цифр. автоматів і теорію автомат. проектува­н­ня компʼютерів (1964). Започаткував укр. школу з про­блем штуч. інтелекту й роз­пі­знава­н­ня образів. Під його керівництвом роз­роблено принципи оцінки ефективності систем матем. забезпече­н­ня обчислюв. техніки, створ. і впроваджено у практику матем. забезпече­н­ня ЕОМ «Київ» (1961); проект ЕОМ «Україна» (1966); серію ЕОМ «Мир» (1968); системи автоматизації проектува­н­ня «Проект» та машини «Київ-67» і «Київ-70» для керува­н­ня іон­ним променем (1977); проект заг.-держ. автоматиз. системи збору й обробле­н­ня інформації та ін. Удостоєний зва­н­ня «Піонер компʼютерної техніки». 1982 засн. премію ім. В. Глушкова АН УРСР.