Гонімов Ілля Олександрович

Визначення і загальна характеристика

ГОНІ́МОВ Ілля Олександрович (06(18). 12. 1875, містечко Кайнес, нині Латвія — 24. 08. 1966, Донецьк) — письмен­ник. Член СПУ (1934). Навч. самотужки. Від 1908 — на Донбасі. 1923–24 працював у друкарнях м. Бахмут (нині Артемівськ Донец. обл.). Від 1926 — у видавництві «Український робітник» (Харків). Входив до обʼ­єдн. пролетар. письмен­ників Донбасу «Забой» (від 1927). Писав російською мовою. Уперше опублікував повість «Разбитое стекло» (1906), згодом у ж. «Красное слово» — оповіда­н­ня «Степа Легионов» (1927), роман «Стеклодувы» (1928). Осн. тема творів Г. — життя робітників, зокрема шахтарів. Брав активну участь у створен­ні серії «История фабрик и заводов», яку започаткував М. Горький. Автор істор. повістей «Шахтарчук» (1930; укр. перекл. — К., 1951), «Старая Юзовка. 1869– 1905» (1937), «На берегу Кальмиуса» (1940; укр. перекл. — К., 1948), що витримали багато пере­ви­дань. Також у доробку Г.: кн. оповідань «Соль земли» (Х., 1933), «Рас­сказы» (Х.; К., 1935); незакінч. роман «Рубец на сердце» — про участь донец. шахтарів у 2-й світ. війні; зб. ви­браних творів «Повести и рас­сказы» (К., 1956; із вступ. стат­тею А. Клоч­чя), «Повести и рас­сказы» (Сталино, 1958). Укр. мовою окремі твори Г. пере­клав С. Ковганюк.

Літ.: Летописцы шахтерского края. Д., 1968; Спасенко К. Сквозь даль годов. Д., 1969.

Ж. П. Крижна

Завантажити статтю