Гопанчук Леонід Авакумович
ГОПАНЧУ́К Леонід Авакумович (29. 03. 1955, с. Заболотинці Млинів. р-ну Рівнен. обл. — 05. 09. 2013, м. Бровари Київ. обл.) — живописець. Заслужений художник України (2009). Член НСХУ (2011). Закін. Київський художній інститут (1981; викл. Л. Скорик, М. Степанов). У 1990-х рр. брав участь в організації у приват. галереях Києва мистецьких виставок авторів, які в умовах свободи творчості активно шукали нових тем і форм худож. виразності; готував до друку матеріали про цих митців. Учасник всеукр. та міжнар. мистецьких виставок від 1993. Персон. — у Києві (1998, 2000, 2002). Творчість Г. тяжіє до реліг. та істор. тематики. Вдаючись до комбінацій мист. стилів, художник підкреслює у людині духовне начало, Божественне осяяння і натхнення. Найбільше привертає увагу в полотнах Г. яскравий колорит — з наданням окремим кольорам та відтінкам символічного і навіть містичного значень.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Явлення (Патріарх Київський та всієї Русі-України Володимир (Романюк)» (1995), «Притча про блудного сина» (1997), «Дочка Богдана (Пам’яті К. Моне)» (2001), «Юна вершниця» (2000), «Українка (Мати)» (2002), «Ранкова зоря», «Хрест спасіння» (обидва — 2003); Святині України-Руси. Мистецький проект: Альбом. К., 2010.