ГОРБА́НЬ Іван Степанович (07. 10. 1928, с. За­ймище, нині Талалаїв. р-ну Черніг. обл. — 30. 01. 2000, Київ) — фахівець у галузі оптики і лазерної фізики, фізики твердого тіла. Доктор фізико-математичних наук (1966), професор (1967). Акад. НАНУ (1992). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1987). Закін. Київський університет (1952), де від­тоді й працював: 1970– 72 — декан фіз. ф-ту, 1972–98 — завідувач кафедри екс­перим. фізики. Віце-президент (1991–93), президент (1995–98) Укр. фіз. товариства. Засн. наук. школи оптики і спектро­скопії напів­провід­ник. кри­сталів. Довів існува­н­ня непрямих екситон-фонон­них пере­ходів у прямозон­них напів­провід­никах. Дослідив поліекситон­ні комплекси, локалізовані на домішкових центрах у непрямозон­них напів­провід­никах; закони дис­персії фононів у нових анізотроп. напів­провід­ник. кри­сталах; аномальну дис­персію і її значе­н­ня для генерац. характеристик твердотільних лазерів, за­пропонував методи ви­значе­н­ня пасив. втрат лазерів. Від­крив явище, що полягає у резонансному під­силен­ні обертально-коливальних оптичних пере­ходів в ексимерних молекулах, яке забезпечує високу ефективність роботи ексимерних лазерів при низьких тисках актив. середовища. Отримав генерацію ви­промінюва­н­ня на електрон­но-дірковій рідині в шаруватих кри­сталах і вказав спектро­скопічні ознаки існува­н­ня бозе-конденсату і квант. електрон­но-діркової рідини в моноклин­ному дифосфіді цинку.