Колочава

КОЛОЧА́ВА – село Міжгірського району Закарпатської області. Колочав. сільс. раді підпорядк. села Горб і Мерешор. Знаходиться у сх. частині Верховин. долини, в бас. лівих приток Тереблі, що стіка-ють з Карпат. Ґорґан (Барвінок, Дарвайка, Стримба), за 35 км від райцентру та за 61 км від м. Хуст. Пд.-сх. частина села межує з Тячів., пд.-зх. — з Хуст. р-нами. Найбільша річка — Колочава. Тер. К. від 1989 входить до складу Нац. природ. парку «Синевир». Пл. 13,8 км². Насел. 5029 осіб (2001), переважно українці. Засн. у 1-й пол. 15 ст. селянами-втікачами, життя спадкоємців яких зобразив чес. письменник Іван Ольбрахт (тут він прожив 6 р.) у романі «Никола Шугай — розбійник» (Прага, 1933). У 1801 за документами єпископ. візитації у К. було 2 церкви. Село тривалий час входило до складу Трансильван. князівства, від поч. 18 ст. — Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина), від квітня 1919 — Румунії, від осені 1919 — Чехословаччини. 1938–44 — під владою гортист. Угорщини. Від 1945 — у межах кордонів УРСР. 1976–92 — смт. У К. — 2 заг.-осв. школи 1–3 ступ., 2 — 1–2 ступ., 2 початк. школи, 3 дитсадки; Будинок культури, б-ка; дільнична лікарня, 2 фельдшер.-акушер. пункти; відділ. 2-х банків. У 1990-х рр. засн. щоріч. фольклор. фестиваль, на який у серпні приїздить значна кількість чес. туристів. Виходить г. «Нова Колочава». Функціонують музеї: істор.-етногр. Івана Ольбрахта, «Старе село» (скансен), «Колочавська вузькоколійка», «Радянська школа», «Чеська школа». Реліг. громади: 3 — УПЦ МП, 2 — УГКЦ. Діє чол. монастир на честь ікони Божої Матері «Нечаяна радість» УПЦ МП. Пам’ятка архітектури — церква Св. Духа (1795). На схилі г. Стримба (1719 м), що височить над селом, щоліта працює школа вівчарства. Гідрол. пам’ятка природи місц. значення — джерела. У селі — понад 50 пам’ят. об’єктів. Встановлено пам’ятники Т. Шевченку та І. Франку, погруддя Івана Ольбрахта та О. Духновича, скульптурні композиції «Перло дорогоцінноє», «Ісус Христос», «Колочавський гусак», «Джерело» та ін. За творами Івана Ольбрахта знято х/ф «Марійка невірниця» (1933, реж. В. Ванчура, сценарій К. Нови), «Микола Шугай» (1947, реж. Дж. Крнянський), «Балада бандитові» (1979, реж. В. Сис; усі — Чехословаччина), «Легенда про безсмертя» (Київ. кіностудія ім. О. Довженка, 1985, реж. Б. Савченко), а також д/ф про К. «Я піду в далекі гори» («Укркінохроніка», 1981, реж. В. Стороженко), «Голет у долині» (Чехія, 1995, реж. З. Достал), «Ольбрахт і Колочава» (2008), «Пам’ять і примирення» (2009; обидва — реж. С. Губський). Серед видат. уродженців — економіст, політ. діяч С. Аржевітін.

Ю. П. Хланта