ГОРДІЄ́НКО Дмитро Прокопович (25. 11 (08. 12). 1901, с. Плужники Пирятин. пов., нині Яготин. р-ну Київ. обл. — 01. 01. 1974, там само) — письмен­ник, журналіст. Член «Плугу» (спів­засн. та голова полтав. філії), «Молоту», «Молодняку», «Політфронту», ВУСПП, СПУ (1934). Учасник воєн. дій 1918–20 у складі більшов. військ. Закін. курси журналістики при ЦК КП(б)У (Харків, 1925). Працював у ред. газет «Вісті», «Пролетар» та журналів «Декада», «Всесвіт» (від 1933 — за­ступник ред.). 1934 заарешт. як чл. «контрев. терорист. організації», засудж. до 5-ти р. виправ.-труд. робіт. Покара­н­ня від­бував на Колимі (РФ). Від 1939 — працівник Дальбуду НКВС СРСР. 1949 знову заарешт. та засудж. до 25-ти р. концтаборів (м. Барнаул, Алтай. край, РФ). 1955 реабіліт., повернувся у рідне село. У доробку Г. — поезії, романи, оповіда­н­ня, нариси про події 1918–20, соц. пере­творе­н­ня у між­воєн­ні роки. Ви­ступав також як сатирик (зб. оповідань «Чужі профілі», Х., 1933).