Городниця

ГОРО́ДНИЦЯ — селище міського типу Ново­град-Волинського ра­йону Житомирської області. Знаходиться на р. Случ (притока р. Горинь, бас. Дні­пра), за 40 км від залізнич. ст. Ново­град-Волинський та за 125 км від обл. центру. Авто­станція. Має автобусне сполуче­н­ня з містами Ново­град-Волинський, Житомир, Київ. Площа 6,6 км². Насел. 5440 осіб (2001, складає 92,8 % до 1989): українців — 83 %, поляків — 11 %, росіян — 5 %. Засн. у 14 ст. як село Луцького Домінікан. монастиря. За нар. пере­казами назва походить від слова «городити», бо на тер. сучас. с-ща була фортеця, що оберігала його від нашестя загарбників. 1799 тут засн. порцелян. завод (нині колективне під­приємство «Городницький фарфоровий завод»). У ході воєн. дій 1918–20 влада неоднораз. змінювалася. Від 1938 — смт. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. Від 10 липня 1941 до 6 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювало 630 городничан, 280 з них загинуло. Корисні копалини: скляні піски, торф, каолін. У Г. — 2 дитсадки, заг.-осв. школа, філіал дит. муз. школи; селищна лікарня, аптека; 3 б-ки, Будинок культури, від­діл. ДЮСШ; радіовузол, музей фарфор. виробів, крає­знавчий музей; від­діл. оща­дбанку. Діють Городницький Свято-Георгіївський ставропігійний монастир (УПЦ МП) та костел св. Антонія. У ві­дан­ні Городниц. держлісгоспу пере­бувають заг.-держ. значе­н­ня ботан. Городницький заказник та памʼятка садово-парк. мистецтва — Городницький парк. Встановлено памʼятний знак на честь партизан. зʼ­єд­нань, що діяли під час нім.-фашист. окупації, та памʼятник воїнам-визволителям, які загинули на фронтах 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — д-р пед. н. А. Ро­зенберг, засл. арт. УРСР Є. Аврамчук, повний кавалер ордена Слави В. Степанюк.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю