Грицюк Владислав Михайлович
Визначення і загальна характеристика
ГРИЦЮ́К Владислав Михайлович (23. 04. 1960, Київ) — скульптор. Син М. Грицюка. Член НСХУ (1992). Закін. Київський художній інститут (1986; викл. В. Бородай, І. Макогон). Працює у галузі станк. скульптури. Учасник респ., всесоюз. і міжнар. мистецьких виставок від 1986. Персон. — у Києві (1994), Харкові (1996), Відні (1997– 2004). Творчість привертає увагу напруженою трагічністю, протиставленням митця світові, який у творах Г. існує на правах негативу, розвінчання. У світосприйнятті скульптора прекрасне існує у вічному протистоянні з потворністю.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Старий та море (Велика риба)» (1987), «Юкіо Місіма» (1988), «Кодекс Бусідо», «Шлях воїна» (обидва — 1989), «Квіти зла. Ш. Бодлер» (1992), «Джаз, або Повернення в Новий Орлеан» (1993), «Чотиривимірне розп’яття, або Розмова Заратустри з Богом» (1994), «Стріли ІІІ Райху» (2000).