Грінченко Володимир Автономович
ГРІНЧЕ́НКО Володимир Автономович (15. 07. 1900, с. Мохурівка Дикан. пов. Полтав. губ. — 19. 04. 1948, Полтава) — археолог. На поч. 20-х рр. працював лаборантом в археол. відділі Центр. пролетар. музею Полтавщини. Від 1925 навч. у Катеринослав. ІНО (нині Дніпропетровськ) і працював у Катеринослав. істор.-археол. музеї (1929–31 — н. с.). У 1928–30 — заступник голови Дніпрельстанів. археол. експедиції, під час якої знайшов один з найбільших в Україні Кічкаський скарб; 1932–33 — науковий співробітник Інституту історії матеріал. культури (Харків), згодом — завідувач відділу рабовласн. суспільства Харків. істор. музею. Від 1936 — завідувач відділу рабовласн. суспільства, вчений секр., від 1937 — в. о. дир. Центр. істор. музею в Києві. 5 жовтня 1937 звільнений з роботи, оскільки стан музею було піддано критиці в партій. пресі. У 1938–39 — зав. фондами Інституту археології АН УРСР (Київ). У квітні 1939 заарешт., 17 жовтня 1939 за звинуваченням у контррев. діяльності й участі в антирад. націоналіст. організації засудж. до 5 р. ув’язнення. Відбував покарання і мешкав на засланні до 1946 у Краснояр. краї (РФ). На поч. 1948 працював у Інституті археології АН УРСР. Проводив археол. експедиції по берегах р. Ворскла (1925), у балках Кринична (1928) та Канцерка (виявив стародавні гончарні горни 1 тис. н. е.). Автор ст. «Пам’ятка VIII ст. коло с. Вознесенки на Запоріжжі» // «Археологія», 1950, т. 3. Реабіліт. 1956.
Рекомендована література
- Супруненко А. Б. Археологические исследования Полтавского краеведческого музея (к 100-летию со дня основания) // Археол. исследования на Полтавщине. П., 1990;
- Нестуля О. О. Сплюндрована доля (В. А. Грінченко) // Репресоване краєзнавство (20–30-і рр.). К., 1991.
Завантажити статтю
Людина 
