Комбікормова промисловість

Визначення і загальна характеристика

КОМБІКО́РМОВА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ  — галузь промисловості, підпри­ємства якої виробляють комбіновані корми для сільськогосподарських тварин, птиці. Перші відомості про годівлю тварин комбікормами відносять до періоду 8–5 тис. до н. е., коли насел. Близького Сходу (Зх. Іран, Пн. Ірак, частини Сирії, Пд.-Сх. Туреччини та Палестини) почало переходити до осілого способу життя і розводити тварин. Необхідність заготівлі кормів про запас на періоди несприятливих погод. умов і тривалих переходів потребувала вирішен­ня проблеми збереження корм. засобів і приготування комбі­кор­мів, які мали забезпечити повноцінну годівлю тварин. Відомо, що для годівлі коней та верблюдів під час тривалих переходів у пустелях стародавні люди використовували висушені на сонці коржики, приготовлені з замоченого товченого зерна, сіна, солі і розтертих плодів деяких рослин. На поч. 18 ст. розпочато наук. дослідж. у галузі нормов. годівлі тварин. 1810 нім. учений-агроном А.-Д. Теєр опуб­лікував таблиці взаємозаміни кормів по відношенню до сіна і запропонував перші норми годівлі великої рогатої худоби. 1836 франц. агрохімік Ж.-Б. Бу­­сенґо встановив важливе значення азоту у кормах і те, що його вміст може слугувати показником їхньої поживності. 1842 М. Шоссе виявив, що с.-г. птиці для нормал. розвитку необхідні добавки кальцію до зерна.

Бур­­хливий розвиток зерноперероб. промисловості наприкінці 19 ст. призвів до отримання знач. кількості відходів: пшенич. висівок, макухи та ін., що стало поштовхом до розвитку технології приготування комбікормів для домаш. тварин. 1859 Дж. Лоуес та І. Джильберт уперше опублікували дані про мінерал. склад тіла с.-г. тварин, а 1873 Ґ. Бунґе довів потребу жуйних тварин у кухон. солі. 1874 нім. учений Е. Вольф запропонував оцінювати поживність кормів за сумою вмісту в них перетрав. пожив. речовин. 1881 М. Лунін ви­­словив гіпотезу про наявність у продуктах харчування і кормах особливих життєво важливих ре­­човин — вітамінів. Одним із перших досвідів пром. виробництва ком­бікормів можна вважати спроби забезпечити коней, яких використовували у військ. цілях, легким і повноцін. кормом. 1877 на сухар. заводах С.-Пе­тербурга, Москви і Києва виробляли комбікорми у вигляді сухих галет, що в ході військ. дій забезпечувало кращу маневреність кінних з’єднань, не прив’язаних до обо­­зів із кормами. Проте виробництво сухих галет згодом припинено і відновлено 1907 на кустар. підприємствах, які виготовляли галети, до складу яких входило 90 % вівсяного, горохового та житнього борошна і 10 % подріб­неного лляного насіння, а також пресов. корм. суміші із сіна, вівса, лляного насіння і відходів харчової промисловості із додаванням ку­­хон. солі. Наприкінці 1916 виробництво цих комбікормів припинено; єди­­ний завод, що виготовляв прості корм. суміші, діяв у Мос­кві 1917–20. На поч. 19 ст. амер. фізіолог Г.-П. Армсбі увів поняття «валова і перетравна енергії корму», а нім. учений О. Кельнер — поняття «кормова одиниця», що визначається за крохмал. еквівалентом. Засн. вчення про годівлю тварин у Рос. імперії вважають М. Червінського, який видав ґрунт. працю «О методах исследования русских кормо­вых продуктов» // «Избранные сочинения» (Мос­ква, 1951, т. 2). 1928 у СРСР побудовано перший комбікорм. завод потуж. 80 т щодоби (Москва).

У тому ж році створ. кооп. товариство «Комбікорм», яке побудувало 2 комбікорм. заводи: побл. ст. Болшево Моск. обл. (потуж. 200 т щодоби) і під Харковом (80 т щодоби). Від кін. 1929 питаннями комбікорм. виробництва займалося АТ «Союзхліб», 1931 організовано всесоюз­не об’єдн. «Союзпромкорм», у підпорядкування якому передано усі комбікорм. заводи. Тоді ж у будівлях колиш. млинів побудували комбікорм. заводи в Оренбурзі, Саратові, Рибінську (усі — РФ) та Дніпропетровську. 1930 у Полтаві уведено в дію експерим. комбікорм. завод потуж. 65 т щодоби. На ньому відпрацьовували нові технол. прийоми, ви­пробовували устаткування, вво­дили мелясу до складу комбікормів, використовуючи горизонтал. змішувач безперерв. дії. 1933 у СРСР працювали 7 комбікорм. заводів. 1933 опубліковано нові таблиці поживності віт­чизн. корм. засобів. 1934 у Мос­кві створ. Центр. н.-д. лаб. комбікорм. промисловості, яка займалася удосконаленням рецептури ком­бікормів і технології їх виробництва. У тому ж році організовано проектну контору «Комбікормпроект» при Головкомбікормі, за проектами якої 1933–40 побудо­­вано і введено в експлуатацію 20 комбікорм. заводів заг. потуж. 1185 тис. т комбікормів що­­року, зокрема у Києві, Кіровограді, Одесі. Комбікорми виробляли переважно для свиней, ве­­ликої рогатої худоби і коней. Під час 2-ї світової війни зруйновано 12 ком­­бікорм. заводів, об’єми виробництва комбікормів різко ско­­ротилися, довоєн. рівень відновлено 1951. Наприкінці 1940-х рр. розпочато виготовлення нового виду продукції — комбікормів для с.-г. птиці, що потребувало організації ліній лущення зерна плівчастих культур. 1952 Голов­комбікорм, якому підпорядковувалися 23 комбікорм. заводи потуж. 1383 тис. т продукції, ліквідовано. Від 1953 проектуванням галуз. заводів почав займатися інститут «Промзернопроект».

За продуктивністю визначили 3 осн. типи комбікорм. підприємств: потуж. 30–100 т, 110–280 т та понад 280 т щодоби. З метою скорочення витрат на перевезення сировини комбікорм. цехи будували при млинах сортового помелу. До складу комбікормів додавали бл. 40 % висівок, а потуж. становила 75, 100 і 150 т щодоби. 1954 вперше розроблено і введено в дію «Правила організації і ведення технологічного процесу на комбікормових підприємствах». До 1955 комбікорми не збагачували солями мікро­елементів, вітамінами, не використовували антибіотики. Перші досліди з виробництва комбікормів, збагачених біологічно актив. речовинами, проведено на Ризькому комбікорм. заводі.

На поч. 1957 у СРСР працювали 47 комбікорм. заводів: 31 — у РФ, 9 — в Україні, по два — у Білорусі та Вірменії, по одному — у Казахстані, Латвії та Естонії. Кін. 1950-х рр. — період інтенсив. розвитку багатьох галузей тваринництва і птахівництва. Зростаючий попит на комбікор­ми не задовольнявся. Ростов. СКТБ «Продмаш» (РФ) розроб­лено малогабарит. універс. ком­бікорм. завод продуктивністю 35–50 т щодоби, який встановлювали на хлібоприймал. підприємствах, млинах, у колгоспах і радгоспах. Буд-во цих компакт. підприємств дозволило у короткий термін збіль­шити обсяги виробництва комбікор­мів до 11 млн т (1963). Згодом у зв’язку із неспроможністю забезпечити зростаючий рівень вимог до якості комбікормів їхній випуск припинено і розпочато будівництво моноліт. комбікорм. заводів потуж. 130, 200, 300 і 600 т щодоби. На поч. 1960-х рр. при окремих комбікорм. підприємствах почали будувати цехи для приготування збагачувал. сумішей із вмістом біологічно актив. речовин. 1961 випуск збагачених комбікормів становив 3,4 % від їхньої заг. кількості, 1964 — 46,7 %, а 1966 — 81,7 %. У 1961 розроблено рецепти і тех. умови на білково-вітамінні добавки, призначені для виготовлення комбікормів у господарствах і в умовах міжгосп. кооперації, а 1967 у м. Ва­сильків (Київ. обл.) і м. Бєль­­ці (Молдова) побудовано спеціа­­лізов. цехи з їхнього виробництва. 1968 у м. Воронеж (РФ) організовано ВНДІ комбікорм. промисловості з філіями у Києві, Алма-Аті (нині Алмати), Тбілісі і Ризі. 1968 «Пром­зернопроектом» розроблено про­­екти комбікорм. заводів потуж. 200 і 315 т щодоби зі збірних залізобетон. конструкцій. Наприкінці 1960-х рр. їх почали оснащувати технол. лініями гранулювання розсип. ком­бікор­мів. 1970 розпочато широкомасштабне будівництво міжгосп. комбікорм. заводів, призначених ефективно переробляти місц. сировину з використанням добавок. 1971 для розрахунку рецептів комбікормів уперше в СРСР застосовано ЕОМ і створ. 34 інформ.-обчислюв. центри, на Єфремов. біохім. заводі (РФ) уведено в дію перший в країні цех з виробництва преміксів. На поч. 1970-х рр. підприємствами К. п. освоєно випуск карбамід. концентрату. У цей період створ. низку нових проектів комбікорм. заводів потуж. 400, 500, 630, 735 і 1050 т щодоби, зокрема 1970–80 побудовано 95 таких заводів (див. Табл.).

На поч. 1980-х рр. у країні налічувалося 2753 міжгосп. комбікорм. заводи потуж. 12 млн т щороку. До 1985 у СРСР працювали 317 держ. комбікорм. заводів, що виготовляли щороку понад 33 млн т комбікормів. Так, 1989 досягнуто найкращих результа­тів продуктивності з розрахунку на одну курку-несучку (256 яєць у рік) при витраті комбікормів на 10 яєць 1,65–1,67 кг, середньодобові прирости маси бройлерів становили 28–36 г, а свиней — 636 г при витраті комбікормів на отримання 1 кг приросту 4,4 кг. У 1990-х рр. в Украї­ні у зв’язку із різким зменшенням чисельності поголів’я с.-г. тварин і птиці відбувся знач. спад виробництва комбікормів (напр., 1990 — 14 млн т, 1998 — 1,5 млн т), частина підприємств галузі припинила діяльність. На поч. 21 ст. виробництво комбікормів в Україні почало зростати (2005 — 3 млн т, 2012 — 6,5 млн т): для с.-г. птиці — понад 50 %, свиней — бл. 20 %, великої рогатої худоби — 10–11 %. Серед потуж. виробників — Бориспіл. експерим. комбікорм. завод, Миронів. комбінат хлібопродуктів (обидва — Київ. обл.), Ізюм. комбінат хлібопродуктів (Харків. обл.) та агрогрупи «Єдність» (м. Червонозаводське Лох­виц. р-ну Полтав. обл.), «Нібулон» (Миколаїв), «Пан Курчак» (Луцьк) та ін. Перша у СРСР каф. технології комбікормів діяла 1947–54 в Одес. технол. інституті харчової промисловості (нині академія харч. технологій), яку очолив проф. П. Демидов; потім підготовку інженерів для К. п. здійснювали на каф. технології переробки зерна. 1975 у зв’язку зі стрімким розвитком галузі і потребою в кадрах у Інституті організовано факультет технології комбікорм. і біохім. вироб-в та каф. технології комбікорм. і гідроліз. вироб-в. Це була єдина каф. такого профілю у СРСР і залишається нині в Україні. Від 1995 інж. для К. п. готує також Нац. університет харч. технологій (Київ). Питаннями розвитку галузі займається Держ. зернопродовольча корпорація України.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю