Комбікормова промисловість

Визначення і загальна характеристика

КОМБІКО́РМОВА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — галузь промисловості, під­при­ємства якої виробляють комбіновані корми для сільськогосподарських тварин, птиці. Перші ві­домості про годівлю тварин комбікормами від­носять до періоду 8–5 тис. до н. е., коли насел. Близького Сходу (Зх. Іран, Пн. Ірак, частини Сирії, Пд.-Сх. Туреч­чини та Палестини) почало пере­ходити до осілого способу життя і роз­водити тварин. Необхідність заготівлі кормів про запас на періоди не­сприятливих погод. умов і тривалих пере­ходів потребувала вирішен­ня про­блеми збереже­н­ня корм. засобів і приготува­н­ня комбі­кор­мів, які мали забезпечити повноцін­ну годівлю тварин. Ві­домо, що для годівлі коней та верблюдів під час тривалих пере­ходів у пустелях стародавні люди використовували висушені на сонці коржики, приготовлені з замоченого товченого зерна, сіна, солі і роз­тертих плодів деяких рослин. На поч. 18 ст. роз­почато наук. дослідж. у галузі нормов. годівлі тварин. 1810 нім. учений-агроном А.-Д. Теєр опуб­лікував таблиці взаємозаміни кормів по від­ношен­ню до сіна і за­пропонував перші норми годівлі великої рогатої худоби. 1836 франц. агрохімік Ж.-Б. Бу­­сенґо встановив важливе значе­н­ня азоту у кормах і те, що його вміст може слугувати показником їхньої поживності. 1842 М. Шоссе виявив, що с.-г. птиці для нормал. роз­витку необхідні добавки кальцію до зерна.

Бур­­хливий роз­виток зерноперероб. промисловості на­прикінці 19 ст. призвів до отрима­н­ня знач. кількості від­ходів: пшенич. висівок, макухи та ін., що стало поштовхом до роз­витку технології приготува­н­ня комбікормів для домаш. тварин. 1859 Дж. Лоуес та І. Джильберт уперше опублікували дані про мінерал. склад тіла с.-г. тварин, а 1873 Ґ. Бунґе довів потребу жуйних тварин у кухон. солі. 1874 нім. учений Е. Вольф за­пропонував оцінювати поживність кормів за сумою вмісту в них пере­трав. пожив. речовин. 1881 М. Лунін ви­­словив гіпотезу про наявність у продуктах харчува­н­ня і кормах особливих жит­тєво важливих ре­­човин — вітамінів. Одним із перших досвідів пром. виробництва ком­бікормів можна вважати спроби забезпечити коней, яких використовували у військ. цілях, легким і повноцін. кормом. 1877 на сухар. заводах С.-Пе­тербурга, Москви і Києва виробляли комбікорми у ви­гляді сухих галет, що в ході військ. дій забезпечувало кращу маневреність кін­них зʼ­єд­нань, не привʼязаних до обо­­зів із кормами. Проте виробництво сухих галет згодом припинено і від­новлено 1907 на ку­стар. під­приємствах, які виготовляли галети, до складу яких входило 90 % вівсяного, горохового та житнього борошна і 10 % по­дріб­неного лляного насі­н­ня, а також пресов. корм. суміші із сіна, вівса, лляного насі­н­ня і від­ходів харчової промисловості із додава­н­ням ку­­хон. солі. На­прикінці 1916 виробництво цих комбікормів припинено; єди­­ний завод, що виготовляв прості корм. суміші, діяв у Мос­кві 1917–20. На поч. 19 ст. амер. фізіолог Г.-П. Армсбі увів поня­т­тя «валова і пере­травна енергії корму», а нім. учений О. Кельнер — поня­т­тя «кормова одиниця», що ви­значається за крохмал. еквівалентом. Засн. вче­н­ня про годівлю тварин у Рос. імперії вважають М. Червінського, який видав ґрунт. працю «О методах ис­следования рус­ских кормо­вых продуктов» // «Из­бран­ные сочинения» (Мос­ква, 1951, т. 2). 1928 у СРСР побудовано перший комбікорм. завод потуж. 80 т щодоби (Москва).

У тому ж році створ. кооп. товариство «Комбікорм», яке побудувало 2 комбікорм. заводи: побл. ст. Болшево Моск. обл. (потуж. 200 т щодоби) і під Харковом (80 т щодоби). Від кін. 1929 пита­н­нями комбікорм. виробництва за­ймалося АТ «Союзхліб», 1931 організовано всесоюз­не обʼ­єдн. «Союз­промкорм», у під­порядкува­н­ня якому пере­дано усі комбікорм. заводи. Тоді ж у будівлях колиш. млинів побудували комбікорм. заводи в Оренбурзі, Саратові, Рибінську (усі — РФ) та Дні­пропетровську. 1930 у Полтаві уведено в дію екс­перим. комбікорм. завод потуж. 65 т щодоби. На ньому від­працьовували нові технол. при­йоми, ви­­пробовували устаткува­н­ня, вво­дили мелясу до складу комбікормів, використовуючи горизонтал. змішувач без­перерв. дії. 1933 у СРСР працювали 7 комбікорм. заводів. 1933 опубліковано нові таблиці поживності віт­чизн. корм. засобів. 1934 у Мос­кві створ. Центр. н.-д. лаб. комбікорм. промисловості, яка за­ймалася удосконале­н­ням рецептури ком­бікормів і технології їх виробництва. У тому ж році організовано проект­ну контору «Комбікорм­проект» при Головкомбікормі, за проектами якої 1933–40 побудо­­вано і введено в екс­плуатацію 20 комбікорм. заводів заг. потуж. 1185 тис. т комбікормів що­­року, зокрема у Києві, Кірово­граді, Одесі. Комбікорми виробляли пере­важно для свиней, ве­­ликої рогатої худоби і коней. Під час 2-ї світової війни зруйновано 12 ком­­бікорм. заводів, обʼєми виробництва комбікормів різко ско­­ротилися, довоєн. рівень від­новлено 1951. На­прикінці 1940-х рр. роз­почато виготовле­н­ня нового виду продукції — комбікормів для с.-г. птиці, що потребувало організації ліній луще­н­ня зерна плівчастих культур. 1952 Голов­комбікорм, якому під­порядковувалися 23 комбікорм. заводи потуж. 1383 тис. т продукції, ліквідовано. Від 1953 проектува­н­ням галуз. заводів почав за­йматися ін­ститут «Промзерно­проект».

За продуктивністю ви­значили 3 осн. типи комбікорм. під­приємств: потуж. 30–100 т, 110–280 т та понад 280 т щодоби. З метою скороче­н­ня витрат на пере­везе­н­ня сировини комбікорм. цехи будували при млинах сортового помелу. До складу комбікормів додавали бл. 40 % висівок, а потуж. становила 75, 100 і 150 т щодоби. 1954 вперше роз­роблено і введено в дію «Правила організації і веде­н­ня технологічного процесу на комбікормових під­приємствах». До 1955 комбікорми не збагачували солями мікро­­елементів, вітамінами, не використовували антибіо­тики. Перші досліди з виробництва комбікормів, збагачених біо­логічно актив. речовинами, проведено на Ризькому комбікорм. заводі.

На поч. 1957 у СРСР працювали 47 комбікорм. заводів: 31 — у РФ, 9 — в Україні, по два — у Білорусі та Вірменії, по одному — у Казах­стані, Латвії та Естонії. Кін. 1950-х рр. — період інтенсив. роз­витку багатьох галузей тварин­ництва і птахівництва. Зростаючий попит на комбікор­ми не задовольнявся. Ростов. СКТБ «Продмаш» (РФ) роз­роб­лено малогабарит. універс. ком­бікорм. завод продуктивністю 35–50 т щодоби, який встановлювали на хлібо­при­ймал. під­приємствах, млинах, у колгоспах і радгоспах. Буд-во цих компакт. під­приємств до­зволило у короткий термін збіль­шити обсяги виробництва комбікор­мів до 11 млн т (1963). Згодом у звʼязку із не­спроможністю забезпечити зростаючий рівень вимог до якості комбікормів їхній випуск припинено і роз­почато будівництво моноліт. комбікорм. заводів потуж. 130, 200, 300 і 600 т щодоби. На поч. 1960-х рр. при окремих комбікорм. під­приємствах почали будувати цехи для приготува­н­ня збагачувал. сумішей із вмістом біо­логічно актив. речовин. 1961 випуск збагачених комбікормів становив 3,4 % від їхньої заг. кількості, 1964 — 46,7 %, а 1966 — 81,7 %. У 1961 роз­роблено рецепти і тех. умови на білково-вітамін­ні добавки, при­значені для виготовле­н­ня комбікормів у господарствах і в умовах між­госп. кооперації, а 1967 у м. Ва­сильків (Київ. обл.) і м. Бєль­­ці (Молдова) побудовано спеціа­­лізов. цехи з їхнього виробництва. 1968 у м. Воронеж (РФ) організовано ВНДІ комбікорм. промисловості з філіями у Києві, Алма-Аті (нині Алмати), Тбілісі і Ризі. 1968 «Пром­зерно­проектом» роз­роблено про­­екти комбікорм. заводів потуж. 200 і 315 т щодоби зі збірних залізобетон. кон­струкцій. На­прикінці 1960-х рр. їх почали оснащувати технол. лініями гранулюва­н­ня роз­сип. ком­бікор­мів. 1970 роз­почато широкомас­штабне будівництво між­госп. комбікорм. заводів, при­значених ефективно пере­робляти місц. сировину з викори­ста­н­ням добавок. 1971 для роз­рахунку рецептів комбікормів уперше в СРСР за­стосовано ЕОМ і створ. 34 інформ.-обчислюв. центри, на Єфремов. біо­хім. заводі (РФ) уведено в дію перший в країні цех з виробництва преміксів. На поч. 1970-х рр. під­приємствами К. п. освоєно випуск карбамід. концентрату. У цей період створ. низку нових проектів комбікорм. заводів потуж. 400, 500, 630, 735 і 1050 т щодоби, зокрема 1970–80 побудовано 95 таких заводів (див. Табл.).

На поч. 1980-х рр. у країні налічувалося 2753 між­госп. комбікорм. заводи потуж. 12 млн т щороку. До 1985 у СРСР працювали 317 держ. комбікорм. заводів, що виготовляли щороку понад 33 млн т комбікормів. Так, 1989 досягнуто найкращих результа­тів продуктивності з роз­рахунку на одну курку-несучку (256 яєць у рік) при витраті комбікормів на 10 яєць 1,65–1,67 кг, середньодобові прирости маси бройлерів становили 28–36 г, а свиней — 636 г при витраті комбікормів на отрима­н­ня 1 кг приросту 4,4 кг. У 1990-х рр. в Украї­ні у звʼязку із різким зменше­н­ням чисельності поголівʼя с.-г. тварин і птиці від­бувся знач. спад виробництва комбікормів (напр., 1990 — 14 млн т, 1998 — 1,5 млн т), частина під­приємств галузі припинила діяльність. На поч. 21 ст. виробництво комбікормів в Україні почало зро­стати (2005 — 3 млн т, 2012 — 6,5 млн т): для с.-г. птиці — понад 50 %, свиней — бл. 20 %, великої рогатої худоби — 10–11 %. Серед потуж. виробників — Борис­піл. екс­перим. комбікорм. завод, Миронів. комбінат хлібо­продуктів (обидва — Київ. обл.), Ізюм. комбінат хлібо­продуктів (Харків. обл.) та агро­групи «Єд­ність» (м. Червонозаводське Лох­виц. р-ну Полтав. обл.), «Нібулон» (Миколаїв), «Пан Курчак» (Луцьк) та ін. Перша у СРСР каф. технології комбікормів діяла 1947–54 в Одес. технол. ін­ституті харчової промисловості (нині академія харч. технологій), яку очолив проф. П. Демидов; потім під­готовку інженерів для К. п. здійснювали на каф. технології пере­робки зерна. 1975 у звʼязку зі стрімким роз­витком галузі і потребою в кадрах у Ін­ституті організовано факультет технології комбікорм. і біо­хім. вироб-в та каф. технології комбікорм. і гідроліз. вироб-в. Це була єдина каф. такого профілю у СРСР і залишається нині в Україні. Від 1995 інж. для К. п. готує також Нац. університет харч. технологій (Київ). Пита­н­нями роз­витку галузі за­ймається Держ. зерно­продовольча корпорація України.

Літ.: Максаков В. Я. Виробництво і викори­ста­н­ня комбікормів. К., 1978; Черняев Н. П. Производство комбикормов. Москва, 1989; Правила організації і веде­н­ня технологічного процесу виробництва комбікормової продукції. К., 1998; Кожарова Л. С. Ос­­но­­вы комбикормового производства. Мос­ква, 2004; Єгоров Б. В., Шаповален­ко О. І., Макаринська А. В. Технологія виробництва преміксів. К., 2007; Пеле­­вин А. Д., Пелевина Г. А., Венцо­ва И. Ю. Комбикорма и их компоненты. Москва, 2008; Свеженцов А. И., Горлач С. А., Мартыняк С. В. Комбикорма, преми­ксы, БВМД для животных и птицы. Дн., 2008; Єгоров Б. В. Технологія ви­­робництва комбікормів. О., 2011.

Б. В. Єгоров

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю