ГРУШЕ́ВСЬКА-РАНЦО́ВА Ольга Володимирівна (14. 04. 1867, С.-Петербург — 17. 11. 1945, Німеч­чина) — громадська діячка. Дружина Григорія, мати Сергія Грушевських. Закін. гімназію і жін. курси. У будинку свого батька — рос. дит. письмен­ника й пере­кладача В. Ранцова — по­зна­йомилась із укр. письмен­ником і публіцистом Т. Зіньківським (на той час студентом Військ.-юрид. академії), з яким 1890 пере­їхала у Київ, де зблизилася з патріот. налашт. колами, зокрема укр. семінар. громадою. О. Кониський присвятив Г.-Р. поезію «Дівоцька журба» («Правда», 1891, т. 3, вип. 8), а згодом на основі її біо­графії написав оповіда­н­ня «Вісім день з життя Люлі. Фото­графія» («Зоря», 1894, № 21, 22, 23), у якому, за словами М. Грушевського, зобразив «процес українізації молодої великоросіянки». Після смерті Т. Зіньківського у вересні 1891 одружилася із Г. Грушевським. У 30-х рр. чоловік, діти (окрім дочки Ірини, яка ви­йшла заміж за нім. інженера А. Штенцеля, а у квітні 1941 виїхала з ним до Німеч­чини) і більшість родичів Г.-Р. були ре­прес. Під час 2-ї світової війни емігрувала до Німеч­чини.