Грушевський Сергій Григорович

ГРУШЕ́ВСЬКИЙ Сергій Григорович (24. 06(06. 07). 1892, містечко Кам’янка Чигирин. пов. Київ. губ., нині місто Черкас. обл. — 03. 11. 1937, урочище Сандормох побл. м. Медвеж’єгорськ, Карелія, РФ) — історик, громадський діяч. Далекий родич Михайла Грушевського, син Г. Грушевського та О. Грушевської-Ранцової. Закін. гімназію у м-ку Златопіль (нині у складі м. Новомиргород Кіровогр. обл., 1909), істор.-філол. факультет Університету св. Володимира у Києві (1913), де у 1913–17 був професор. стипендіатом при каф. рос. історії, водночас викладав у 8-й чол. гімназії. Деякий час перебував під впливом монархістів, став чл. чорносотен. молодіж. організації «Двуглавый орел», у вересні 1917 обраний заступник голови Клубу прогресив. рос. націоналістів. Написав пр. «Коломенский уезд по писцовым книгам ХVI в.» (відзначена сріб. медаллю), джерел. матеріали до якої опубл. в «Университет. известиях» (1916, № 3, 5–6, 7–8, 9–10; 1917, № 1–2). У 1921 на базі Златопіл. гімназії створив і очолив ІНО ім. 3-го Інтернаціоналу; протягом 1921–25 працював лектором Полтав. ІНО й інспектором Полтав. губінспектури освіти. Світоглядно еволюціонував до участі у «Просвіті», за що 1922 зазнав переслідувань. Від 1925 — проф., проректор з наукової роботи Донец. ІНО (Луганськ), водночас 1926 засн. і очолив Наук. товариство на Донеччині. 1930 переїхав з родиною на Кубань, працював завідувач кафедри історії Краснодар. пед. інституту. Брав активну участь в українізації, зокрема став співавтором «Плана украинизации Северо-Кавказского украинского агро-педагогического института имени Н. А. Скрипника» (Краснодар, 1932). 13 січня 1933 заарешт., 22 серпня 1933 за звинуваченням у приналежності до самостійниц. повстан. контррев. організації «Союз Кубані та України» засудж. до 10-ти р. таборів. Постановою особл. трійки Упр. НКВС у Ленінгр. обл. від 9 жовтня 1937 засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1960.

Рекомендована література

1. Лотоцький О. Сторінки минулого. Ч. 1. Варшава, 1932;
   Google Scholar Internet
2. Кармаза Н. «Я Вам пишу...» // Кубан. новости. 1993, 15 сен.;
   Google Scholar Internet
3. Остання адреса: До 60-річчя соловецької трагедії. Т. 1. К., 1997;
   Google Scholar Internet
4. Кучеренко М. Рід Грушевських: штрихи до портрета // УІ. 1999. Т. 36;
   Google Scholar Internet
5. Чумаченко В. Казачья литературная Голгофа (писатели, историки и журналисты — жертвы политических репрессий) // Третьи кубанские лит.-истор. чтения. Краснодар, 2001;
   Google Scholar Internet
6. Грушевський М. Спомини // УІ. 2002. № 1–4.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю