Грушевський Сергій Федорович

ГРУШЕ́ВСЬКИЙ Сергій Федорович (07(19). 10. 1830, м. Чигирин Київ. губ., нині Черкас. обл. — 27. 01(09. 02). 1901, м. Владикавказ, Росія) — педагог, організатор народної освіти. Батько Михайла і Олександра Грушевських, Г. Грушевської (Шамрай). Навч. у Києво-Поділ. духов. училищі і Київ. духов. семінарії (1844–55), Київ. духов. академії (1855–59). Працював проф. словесності Полтав. (1859–60) і проф. по класу Святого Письма Київ. (1860–65) духов. семінарій. Одночасно за­ймався етногр. та релігієзн. дослідж., частину з яких опублікував у тижневику «Руководство для сельских пастырей», зокрема «Остатки язычества в нашем простом народе» (1860, № 41), «По поводу простонародных примет в день нового года» (1862, № 1), «Крестные походы в рус­ской церкви» (1863, № 46). Протягом 1865–68 працював у Царстві Польському: вчителем російської мови та словесності Холм. русько-греко-уніат. гімназії (1865) і жін. греко-уніат. 6-клас. училища (1866), Ломжин. чол. класич. гімназії (1868), ін­спектором Холм. рос. пед. курсів (1867). За станом здоровʼя пере­їхав на Кавказ. Був учителем Кутаїс. класич. гімназії (1869–70), ін­спектором (1870–76) і дир. (1876–78) нар. училищ Ставропол. губ., дир. нар. училищ Терської обл. (1878– 1901). У 1884 отримав чин дійсного стат. радника. Під час роботи на Кавказі організовував сільс. і козац. громади для будівництва шкіл й утрима­н­ня вчителів; з метою створе­н­ня належ. рівня шкільництва й під­вище­н­ня пед. кваліфікації персоналу проводив учител. зʼ­їзди і пед. курси; при дирекції нар. училищ у Владикавказі заснував пед. музей. Об­стоював світський характер нар. освіти. Автор низки метод. посібників і під­ручників для шкіл, зокрема «Первой учебной книги церковно-славянского языка» (К., 1872), яка понад 30 разів пере­видавалася у Києві та Москві. Ві­ді­грав значну роль у становлен­ні патріот. світо­гляду свого старшого сина Михайла (водночас за­стерігав його від політ. діяльності). Частину спадщини заповів на заснува­н­ня імен­них стипендій в Києво-Поділ. духов. училищі й Київ. духов. семінарії, а також на будівництво й утрима­н­ня нар. училища у Києві або Владикавказі. Спадкоємці обрали київ. околицю Куренівку, де збудували школу (нині вул. Фрунзе, № 164), яка протягом 1911–14 і від 1915 до встановле­н­ня рад. влади носила імʼя Г. Похов. на 1-му міському (заг.) кладовищі Владикавказа, пере­твореному на поч. 1960-х рр. у Комсомол. парк (могила не збереглася).

Завантажити статтю