ВАСИЛЬКІ́В Осип (справж. — Крілик Йосип Васильович; 22. 07. 1898, с. Краковець, нині смт Яворів. р-ну Львів. обл. — 11. 09. 1941) — діяч комуністичного руху в Західній Україні. Навч. у Львів. університеті. У 1915–16 — один із засн. нелегал. Інтернац. рев. соціал-демократії; від 1919 — на службі в УГА. 1920 разом із В. Роз­дольським організовував комуніст. гуртки серед інтернов. вояків УГА в Чехо-Словач­чині, заснував Комітет допомоги рев. руху у Сх. Галичині (Прага) і Закордон. комітет КП Сх. Галичини (Ві­день). У тому ж році повернувся до Львова, де став секр. ЦК КП Сх. Галичини; 1921–23 — лідер опозиц. частини цієї партії («роз­ламівців»), яка ви­ступала проти при­єд­на­н­ня до Комуніст. робітн. партії Польщі. На Святоюрському процесі 1922–23 засудж. до 3-х р. по­збавле­н­ня волі, звільнений під за­ставу. У 1923–28 — секр. ЦК КПЗУ, водночас від 1927 — чл. Політбюро ЦК КП Польщі, пред­ставник КПЗУ в Польс. секції Комінтерну. У 1927–28 на чолі більшості ЦК КПЗУ ви­ступав проти політики Л. Кагановича в УСРР, під­тримуючи О. Шумського, за що 18 лютого 1928 разом із своїми прибічниками («васильківцями») виключений із Комінтерну. Протягом 1929–32 пере­бував у польс. вʼязниці, згодом ви­їхав із сімʼєю в УСРР. У травні 1933 заарешт., засудж. за сфабриков. справою УВО. Роз­стріляний у Медведів. лісі (побл. м. Орел, РФ) при плановій ліквідації вʼязнів у звʼязку із на­ближе­н­ням нім. військ.