ВАСИЛЬКІ́ВСЬКИЙ Олександр Олексі­йович (06. 06. 1940, с. Царичанка, нині смт Дні­проп. обл. — 10. 06. 2018, Київ) — письмен­ник, журналіст, видавець. Син О. Васильківського. Член НСПУ (1973). Літ. премії ім. М. Островського (1976) та ім. М. Горького (1982). Закін. Львівський університет (1965). Працював у редакціях львів. та київ. обл. газет, у видавництві «Рад. письмен­ник». Від 1982 — ред., від 2000 — гол. ред. ж. «Київ». У кн. для дітей і під­літків «Полиновий вітер» (1967), «Сині журавлі» (1968), а також у зб. оповідань і повістей «Остан­ній день літа» (1968), «Під крилом осені» (1972; усі — Київ), «Мить верта­н­ня» (К., 1974; рос. перекл. — Москва, 1976) від­дав данину романтизму. У творі «Березо-ва кладь» (1979), у романах «Причали наші» (1983), «...І всі, хто не забув» (1984; рос. перекл. — Москва, 1987), «Поки є час» (1986), повісті «Сорок днів» (1989; усі — Київ) звертався до буден. «життя серед життя», досліджував про­блеми добра і зла, пошуки людиною свого місця в світі. Творча манера В. характеризується психологізмом і пластичністю образів, ір­реаліст. вкрапле­н­нями в оповідь. Роман «Число сатани» (К., 2003) побуд. на по­єд­нан­ні фантастики і реал. об­ставин київ. життя на­прикінці 80-х рр. Окремі твори В. друкувалися угор., чес., словац., нім., казах. мовами.