Ватикан, Держава-Місто Ватикан

ВАТИКА́Н, Держава-Місто Ватикан (лат. Vaticanae, італ. Santa Sede, Stato della Citta del Vaticano) — держава в Європі, анклав на території Італії; центр католицької церкви, резиденція її глави — Папи Римського. Розташований у західній частині Риму, на Ватиканських пагорбах. Охоплює палацово-храмовий комплекс із славетною Базилікою св. Петра, Ватиканський палац, споруди музеїв єгипетського мистецтва, етруського мистецтва, Піо Клементіно, К’ярамонті, Ватиканську картинну галерею. Під Ватиканською адміністрацією перебувають на території Риму низка церков (зокрема Латеранський собор) та церковні інституції (5 папських університетів). Площа 0,44 км² (найменша держава Європи). Населення 890 осіб (2001): італійців — 90 %, проживають також швейцарці та інші. Мови: італійська та латинська (офіційні). Грошова одиниця — євро.

Від 8 ст. до 1871 В. був центром Папської держави, до складу якої входила низка областей, що мали територію близько 16 тис. км² з населенням понад 3 млн осіб. 1871 вони у складі Італійського королівства. Незалежна держава В. у сучасних кордонах існує від 1929 (на основі Латеранського договору, укладеного папським престолом та італійською державою).

Державний устрій

В. — абсолютна теократична монархія, де вся повнота законодавчої, виконавчої та судової влади номінально належить Папі (від 2025 — Лев XIV), якого обирає довічно Конклав (з’їзд) кардиналів, яких, у свою чергу, призначає Папа. Повний титул Папи: єпископ Риму, намісник Ісуса Христа, спадкоємець князя апостолів, верховний понтифік Вселенської церкви, патріарх Заходу, примас Італії, архієпископ і митрополит Римської провінції, монарх держави-міста Ватикан, раб рабів Божих.

Папство — керівництво РКЦ, один з найстаріших релігійних центрів, який існує близько 1500 років. Папство почало складатися в період занепаду Римської імперії на основі римського єпископату. З перенесенням столиці імперії до Константинополя (330 р.) та падінням останнього римського імператора (476 р.) світська влада в Римі перейшла до рук єпископа, який отримав титул Папи Римського. Консультативні органи: Вселенський собор РКЦ (останній скликався 1962–65), Конклав, європейський синод, до складу якого входять патріархи та митрополити східних католицьких церков, представники національних єпископських конференцій, чернечих орденів та особисто призначені Папою особи. Сукупність міністерств та відомств В. називається Курією, до якої входять Державний секретаріат у складі Департаменту по зв’язках з державами (зовнішньо-політичне відомство). Курія вміщує також 9 конгрегацій (духовні відомства), папські ради (12), трибунали, спеціальні комісії, а також архівну та бібліотечну служби, АН, радіо, телебачення, видавництва, друкарні, прес-службу, редакцію г. «L’Osservatore romano».

На практиці обов’язки глави держави лише частково виконує безпосередньо Папа Римський. Виконання їх іншої частини покладено на спеціально уповноважені державні органи, які підпорядковуються Державному секретареві — голові ватиканського уряду. Згідно з одним із внутрішніх документів Івана-Павла ІІ (1978–2005), Державному секретареві надається «високий і спеціальний мандат» представляти Папу Римського в уряді В. і виконувати від його імені обов’язки, «пов’язані із суверенітетом держави». Державний секретар користується особливою довірою Папи, є «його першим і найближчим співробітником в уряді Вселенської Церкви», найвищою посадовою особою, яка представляє політику й дипломатію В. на міжнародній арені, тобто відіграє ключову роль у процесі формування зовнішньої політики Святого Престолу. Від 1984 влада Державного секретаря була посилена рішенням Папи Римського «про перехід у підпорядкування Державного секретаря Департаменту із загальних питань». На відміну від керівників інших державних установ В., які призначаються терміном на 5 р., посада Державного секретаря безстрокова. Апартаменти Державного секретаря розміщені в Папському палаці.

Роль міністерств у системі державного устрою Святого Престолу виконують спеціальні Папські комісії — конгрегації, у компетенції яких перебувають питання, що визначаються відповідними напрямами церковної політики. Перші конгрегації створив на основі Папської Канцелярії 1542 Папа Павло ІІІ. До складу кожної конгрегації належать кардинали, один з яких є Префектом — головою конгрегації, та декілька єпископів. Згідно з останньою реформою Римської курії, яка була проведена на основі апостольської конституції «Pastor Bonus» та вступила в дію 1 березня 1989, в системі Святого Престолу нараховують 9 конгрегацій. За розвиток стосунків із країнами Східної Європи, зокрема й з Україною, відповідає Конгрегація для Східних Церков.

Судова влада у В. реформована згідно з новим Кодексом канонічного права, прийнятим 1987 з ініціативи Івана-Павла ІІ. Сучасними судовими органами є колегіальний суд, суд присяжних та апеляційний суд. Функції поліції з гарантування безпеки держави, населення та цінностей, які перебувають на території В., карної та дорожньої поліції від 1970 виконує спеціальний підрозділ жандармерії. Єдине воєнізоване формування В. — швейцарська папська гвардія. Основним завданням гвардії є «гарантування безпеки і постійна охорона Святої особи Святійшого Отця та його резиденції». Гвардія супроводжує Папу під час його відряджень. Від 1979 кількість гвардійців — 100 осіб.

В. — потужний інформаційно-пропагандистський центр. Крім згаданої щоденної «L’Osservatore romano», є також тижневі видання англійською, французькою, іспанською та португальською мовами. Понад 1,5 тис. газет та журналів видається 50 мовами світу. Має одну з найпотужніших у світі служб іномовлення та мережу ретрансляторів, від 1983 діє власне телебачення, програми якого транслюються на території Італії та за кордон. Система освіти обіймає 14 закладів університетського рівня та 6 академій для підготовки духовних та світських кадрів.

В. не надає інформації щодо своїх фінансів. Основні джерела фінансових надходжень — прибутки з капіталовкладень, акцій та пожертвування. В. тісно пов’язаний з найбільшими італійськими та міжнародними банками. Є співвласником «Банка ді Рома» та інших банків, а також значних земельних площ у ряді країн світу. Важливою статтею доходів є іноземний туризм та випуск поштових марок і сувенірів.

Зв’язки з Україною

В. має своїх дипломатичних представників (апостольських нунціїв) у багатьох країнах світу. Встановлено дипломатичні відносини з 120-ма країнами світу. 1919–20 УНР (Директорії) намагалася встановити повноцінні дипломатичні відносини з В., відрядивши туди свого посла М. Тишкевича, однак з боку В. зустрічний рух виявився менш активним, обмежився відрядженням Апостольського Візитатора О. Дженнокіо, який не прибув до Києва у зв’язку з розпадом УНР. Наприкінці грудня 1991 Святий Престол повідомив про своє бажання провести переговори про встановлення дипломатичних відносин з Україною, які відбулися у Києві 9–12 січня 1992. Була досягнута домовленість встановити відносини на рівні Апостольської Нунціатури з боку Святого Престолу і Посольства з боку України. Апостольським Нунцієм (послом) в Україні був призначений архієпископ А. Франко, а Посла України в Швейцарській Конфедерації Н. Ковальську було призначено Надзвичайним та Повноважним Послом України у В. за сумісництвом.

Основна вага відносин України з В. припадає на політико-дипломатичну, гуманітарну та культурну сфери. У квітні 1993 в рамках візиту до Італії Міністра закордонних справ України відбулася його зустріч з Папою Іваном-Павлом ІІ. В жовтні 1993 в Україні перебував Префект Конгрегації для Східних Церков Святого престолу кардинал А. Сільвестріні, якого прийняв Президент України. Він також відвідав католицькі громади грецького та латинського обрядів у Києві, Ужгороді, Мукачевому, Івано-Франківську та Львові. 2 травня 1995 в рамках офіційного візиту до Італії Президент України відвідав В. і мав зустріч із Папою. При обговоренні питань розвитку двосторонніх відносин Папа Римський однозначно висловився за розбудову незалежної Української держави, пообіцяв сприяти зміцненню міжконфесійної злагоди. 9–16 жовтня 1996 в Україні для участі в завершальних урочистостях з нагоди відзначення 400-ї річниці Берестейської унії перебував Префект Конгрегації для Східних Церков В. кардинал А. Сільвестріні. 11 жовтня 1996 у м. Гнєзно (Польща) Папа Римський зустрівся з президентами низки країн Східної Європи. В ході зустрічі відбулась бесіда також і з Президентом України. 31 травня — 4 червня 1998 з нагоди відкриття нового приміщення Апостольської Нунціатури в Києві відбувся неофіційний візит в Україну Державного секретаря В. Содано. Під час візиту він зустрівся з Президентом України. Від імені Прем’єр-міністра України Державному секретареві В. було передано запрошення відвідати Україну з офіційним візитом. 15 та 16 грудня 1998 під час робочого візиту до Італії та В. Прем’єр-міністр України передав різдвяне послання Президента України. 2001 Папа Римський відвідав Україну, зокрема Київ та Львів, де, окрім офіційних зустрічей з керівництвом України та вищими ієрархами УГКЦ, виступив перед багатотисячною християнською громадою України, до якої звернувся українською мовою глибокими й проникливими словами.

Українці у Ватикані

На початку 90-х рр. у Римі та В. мешкало близько 250 світських українців, а також певна кількість українців — представників католицького духовенства. Коли до Риму після багаторічного заслання в Сибіру прибув митрополит Йосиф Сліпий, йому була надана окрема резиденція. 1970 кардинал Сліпий відкупив будинок при Церкві св. Сергія і Вакха, який пізніше став резиденцією його наступника Мирослава кардинала Любачівського. Храм св. Сергія і Вакха зі знаменитою чудотворною іконою Пресвятої Богородиці Жировицької, згідно з декретом Папи Павла VI, від вересня 1970 став першою українською парафіяльною церквою в Римі. В Римі існує також українська папська Мала Семінарія. Її заснували отці Салезіяни 1951 у Франції, від 1956 вона працює в Італії, від 1959 розміщується в Римі. Малу Семінарію утримує Конгрегація для Східних Церков. До 1987 її закінчило 748 студентів, з яких 41 був посвячений у сан священика. 1990 у Семінарії навчалося 40 студентів з України. Курс навчання триває 6 років. Всі предмети викладають українською мовою. Диплом про закінчення Малої Семінарії визнає більшість університетів світу.

1963 в Римі Й. Сліпий заснував Український католицький університет (УКУ) як продовження Львівської богословської академії, закритої 1944 (у 1990-х роках Львівську богословську академію відновлено, а в 2000-х роках УКУ почав функціонувати в Україні). На початку 90-х рр. тут навчалося близько 80 студентів. Архів УКУ містить цінні матеріали, манускрипти, рідкісні документи, зокрема й М. Грушевського та його родини, архів Президента ЗУНР Є. Петрушевича, частину архіву В. Липинського. У бібліотеці цього закладу зібрано понад 30 тис. книжок і 20 тис. одиниць періодики. При Університеті засновано музей з експонатами українського релігійного, культурного та народного життя. Університет створив філії у Буенос-Айресі, Чикаго, Філадельфії, Вашингтоні, Монреалі, Лондоні. Серед численних видань теологічних праць УКУ найвагомішою є 14-томна «Monumenta Ucrainae Historica», де опубліковано документи ватиканських архівів, що стосуються Української церкви. У серії «Opera Omnia» видруковано «Твори Йосифа (Сліпого) Патріарха і Кардинала». Також видано понад 60 томів інших наукових праць. 1963 відновлено видання ж. «Богословія», який до 1943 виходив у Львові. Ректором УКУ і прокуратором (апокризарієм) Української католицької церкви при Апостольському престолі був владика Іван Хома. Від 1968 при Університеті діяла Колегія св. Софії. 1998 у ній навчалося 20 студентів. Поблизу УКУ — Церква св. Софії (див. Базиліка святої Софії).

У Римі засновано й інші українські релігійні інституції та організації. Серед них — головні управи отців Василіян, сестер Василіянок, сестер Служебниць. Окрім місіонерської й освіт.-виховної роботи, деякі з цих духовних орденів, зокрема й отці Василіяни, здійснюють значну наукову та видавничу діяльність. Так, починаючи від 1949, вони видали 55 томів документів із ватиканських і римських архівів, що стосуються історії України, понад 60 томів наукових праць і бл. 90 книжок серії «Українська духовна бібліотека». Виходить також періодичне видання «Analecta Ordinis S. Basilii Magni» («Записки чину св. Василія Великого»). Помітну активність виявляють Українське богословське наукове товариство, Товариство св. Софії, Українська громада Італії, Союз українських студентських товариств у Європі. Передачі українською мовою транслюють радіо «Ватикан» та «Рим». У бібліотеці Ватикану зберігається низка цінних документів з історії України, зокрема листи папи Григорія VII до київського князя Ізяслава, датовані 1075. У Соборі св. Софії є мозаїчні портрети восьми київських та галицьких митрополитів, князів Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха. У Папському східному інституті зібрані відомі українські стародруки — «Острозька біблія» (1581), «Граматика» Мелетія Смотрицького (1948), матеріали з друкарень Львова і Печерської лаври Києва, що датуються 16–17 ст.