ВАГИЛЕ́ВИЧ Кость (22. 04. 1891, с. Ясень, нині Рожнятів. р-ну Івано-Фр. обл. — 04. 01. 1974, Прага) — письмен­ник, педагог. Під час 1-ї світової війни, пере­буваючи у лавах австр. армії, потрапив у полон. Від 1917 — хорунжий УСС. 1920 — інтернований у Польщі, 1921 — в таборах Чехо-Словач­чини (м. Німецьке Яблон­не, Йозефів). Ви­вчав філологію в Карловому університеті у Празі (1923– 28), там же захистив доктор. дис. (1930). Учителював на Закарп. Україні. Під час 2-ї світової війни працював в УВУ у Празі, був асист. проф. А. Волошина, викладав елементарну дидактику. 1945–50 мешкав у м. Берхтесґаден (Німеч­чина), 1950– 73 — у м. Детройт (США), від 1973 — у Празі. Упорядник букваря «Свою Україну любіть» (три ви­да­н­ня), абетки музики і співу «До-мі-соль», автор під­ручника англ. мови «А-В-С».