Вагилевич Кость
ВАГИЛЕ́ВИЧ Кость (22. 04. 1891, с. Ясень, нині Рожнятів. р-ну Івано-Фр. обл. — 04. 01. 1974, Прага) — письменник, педагог. Під час 1-ї світової війни, перебуваючи у лавах австр. армії, потрапив у полон. Від 1917 — хорунжий УСС. 1920 — інтернований у Польщі, 1921 — в таборах Чехо-Словаччини (м. Німецьке Яблонне, Йозефів). Вивчав філологію в Карловому університеті у Празі (1923– 28), там же захистив доктор. дис. (1930). Учителював на Закарп. Україні. Під час 2-ї світової війни працював в УВУ у Празі, був асист. проф. А. Волошина, викладав елементарну дидактику. 1945–50 мешкав у м. Берхтесґаден (Німеччина), 1950– 73 — у м. Детройт (США), від 1973 — у Празі. Упорядник букваря «Свою Україну любіть» (три видання), абетки музики і співу «До-мі-соль», автор підручника англ. мови «А-В-С».
Додаткові відомості
- Основні твори
- Україна непоборна: Вірші. Прага, 1941; Казка про золоту рибку. Мюнхен, 1946; Триєдність. Детройт, 1968.