ВА́ЛЬТЕР Петро Олександрович (21. 01(02. 02). 1856, Київ — 01. 11. 1932, побл. м-ка Вайнеде, нині Лієпай. р-ну, Латвія, похов. у Ризі) — лікар. Доктор медицини (1886), професор (1903). Закін. Військ.-мед. академію (С.-Петербург, 1884). Працював у клініці В. Манас­сеїна; від 1887 — приват.-доцент клініки внутр. хвороб і діагностики Військ.-мед. академії. 1888–90 — у наук. від­ряджен­ні в Німеч­чині. 1896– 1903 та 1914–20 — лікар у Петро­граді (нині С.-Петербург); 1903–14 — завідувач кафедри лікар. діагностики з пропедевт. клінікою Новорос. університету в Одесі; 1921– 22 — викладач Рос. нар. університету в Стамбулі; від 1922 — у Кишиневі; 1932 очолював санаторій у Латвії. Спів­ред. першого рос. журналу з рентґенології «Рентгеновский вестник» (1907). Наукові праці присвяч. про­блемам обміну речовин при різних захворюва­н­нях.