Вальтер Петро Олександрович
ВА́ЛЬТЕР Петро Олександрович (21. 01(02. 02). 1856, Київ — 01. 11. 1932, побл. м-ка Вайнеде, нині Лієпай. р-ну, Латвія, похов. у Ризі) — лікар. Доктор медицини (1886), професор (1903). Закін. Військ.-мед. академію (С.-Петербург, 1884). Працював у клініці В. Манассеїна; від 1887 — приват.-доцент клініки внутр. хвороб і діагностики Військ.-мед. академії. 1888–90 — у наук. відрядженні в Німеччині. 1896– 1903 та 1914–20 — лікар у Петрограді (нині С.-Петербург); 1903–14 — завідувач кафедри лікар. діагностики з пропедевт. клінікою Новорос. університету в Одесі; 1921– 22 — викладач Рос. нар. університету в Стамбулі; від 1922 — у Кишиневі; 1932 очолював санаторій у Латвії. Співред. першого рос. журналу з рентґенології «Рентгеновский вестник» (1907). Наукові праці присвяч. проблемам обміну речовин при різних захворюваннях.
Додаткові відомості
- Основні праці
- О влиянии антипирина на азотистый обмен и усвоение азотистых частей пищи у лихорадочных и здоровых. С.-Петербург, 1886; О переваривании творожены (Labcasein) // Врач. 1890. Т. 11, № 3, 4, 5; О синтезе жиров. (Экспериментальное исследование) // Там само. № 12, 14, 15.
Рекомендована література
- Васильев К. К. Заведующий кафедрой врачебной диагностики с пропедевтической клиникой Новороссийского университета проф. Петр Александрович Вальтер // Історія укр. науки на межі тисячоліть. Вип. 9. К., 2002;
- Золотарев А. Е., Ильин И. И., Луки Л. Г. Биографический словарь профессоров Одесского медицинского института им. Н. И. Пирогова (1900–1990 гг.). О., 1992.
Завантажити статтю
Людина 
