Ванновський Петро Семенович

Визначення і загальна характеристика

ВАН­НО́ВСЬКИЙ Петро Семенович (24. 11 (06. 12). 1822, Київ — 16(29). 02. 1904, С.-Петербург) — державний та військовий діяч царської Росії. Генерал від інфантерії (1883). Почес. чл. (1888), член-кореспондент Гол. фіз. обсерваторії (1899) С.-Петербур. АН. Закін. 1-й Моск. кадет. корпус (1840). Брав участь у Крим. війні (1853–56). У 1857–76 очолював низку військ. навч. закладів. Під час рос.-тур. війни 1877– 78 — нач. штабу Рущук. загону. У 1881–98 — військ. міністр, від 1898 — чл. Держ. думи, 1901– 02 — міністр нар. освіти. Від 1902 — у від­ставці. Пере­буваючи на посаді військ. міністра, провів низку про­грес. реформ. На посаді міністра нар. освіти до­зволив сходки студентів, виборність старост курсів, організацію наук. і літ. гуртків, повернув до навч. закладів студентів, при­званих на військ. службу, скоротив викла­да­н­ня стародав. мов у г-зіях. Був почес. чл. Воєн­но-мед., Михайлів. артилер. та Микол. інж. академій.

Пр.: О преобразовании воен­но-учебных заведений. С.-Петербург, 1862; На­ставление о том, как и чему учить ново­бранцев. К., 1875. Вып. 1; Доклад Ван­новского по поводу студенческих беспорядков 1899 г. С.-Петербург, 1900.

Літ.: Малаев М. С. Материалы для био­графии П. С. Ван­новского. С.-Петербург, 1890; Шилов Д. Н. Государствен­ные деятели Рос­сийской империи 1802–1917: Биобиблиогр. справоч. С.-Петербург, 2002.

А. О. Буравченков

Завантажити статтю