ВАПЛІТЕ

«ВАПЛІТЕ́» — назва трьох різних ви­дань одно­ймен­ної літературної організації. Виходили 1926–27 у Харкові.

1. Збірник з підзаголовком «Зошит перший» (1926) містив про­грамні стат­ті Олеся Досвітнього («До роз­витку письмен­ницьких сил»), Олекси Слісаренка («В боротьбі за пролетарську естетику»), О. Довженка («До про­блеми образотворчого мистецтва») з питань літ. дис­кусії, роз­початої 1925; літ.-аналіт. стат­ті М. Йогансена, А. Лейтеса, В. Сержа; статут організації ВАПЛІТЕ.

2. Збірник з підзаголовком «Альманах перший» (1926) містив поезії П. Тичини, В. Сосюри, Ю. Яновського, М. Бажана, М. Йогансена; оповіда­н­ня Олеся Досвітнього, Василя Вражливого, Петра Панча, Олекси Слісаренка, Гео Шкурупія, Г. Епіка, П. Іванова. На 1927 планувався 2-й вип. альманаху, який не ви­йшов.

3. Літературно-мистецький двомісячний журнал, 1927, ви­йшло 6 номерів. Редколегія «В.» — М. Йогансен, М. Куліш, І. Сенченко, Олекса Слісаренко, П. Тичина; фактич. гол. ред. — Микола Хвильовий. В журналі було вміщено проз. твори І. Сенченка («З записок», № 1; поч. повісті «Подорож до Червоно­града», № 5), Василя Вражливого (повість «Життя білого будинку», № 2), Миколи Хвильового (поч. роману «Вальдшнепи», № 5, 6), А. Любченка, Ю. Яновського, Петра Панча, Г. Епіка, Н. Щербини, В. Стефаника та ін.; вірші П. Тичини, В. Сосюри, М. Йогансена, Дмитра Фальківського, М. Бажана; пере­клади творів Лу Сіня, Ф. Моріяка, І. Волькера, Г. Вел­лса тощо; полемічні стат­ті Миколи Хвильового («Соціологічний еквівалент трьох критичних оглядів», «Одвертий лист до Володимира Коряка»), М. Куліша («Критика чи прокурорський допит»), П. Христюка («Роз­печеним пером»), мистецтво­знавчі стат­ті Л. Курбаса («Шляхи “Березоля”»), Р. Якобсона, І. Айзенштока, А. Павлюка та ін.; рецензії, хронікал. матеріали (зокрема й по­станову заг. зборів організації ВАПЛІТЕ про виключе­н­ня з неї Олеся Досвітнього, Миколи Хвильового за «ідеол. збоче­н­ня», № 2). 6-й номер «В.», де, крім продовже­н­ня «Вальдшнепів», були вміщені оповіда­н­ня «Наяда» Івана Дні­провського, «Рудний дядько» Олеся Досвітнього, вірші Г. Коляди, В. Блакитного та ін., ст. «Де хвилі…» І. Сенченка й ін. матеріали, після виходу з друку був конфіскований (досі жодного його примірника не зна­йдено), а ви­да­н­ня журналу — в якому перед­бачалося 1928 опублікувати, крім закінче­н­ня «Вальдшнепів», романи «Столиця республіки» Івана Дні­провського, «Бакаянь» А. Любченка, «Мемуари То-Ма-Кі» Ю. Яновського, — було заборонене. З го­строю критикою ж. «В.» і особливо «Вальдшнепів» ви­ступили компарт. ідеологи та критики В. Затонський, Ф. Таран, А. Хвиля, М. Скрипник, В. Коряк та ін., а також ортодокс. письм. структури ВУСПП, «Молодняк» тощо.

Завантажити статтю