ВАПЛІТЕ

«ВАПЛІТЕ́»  — назва трьох різних видань однойменної літературної організації. Виходили 1926–27 у Харкові.

1. Збірник з підзаголовком «Зошит перший» (1926) містив програмні статті Олеся Досвітнього («До розвитку письменницьких сил»), Олекси Слісаренка («В боротьбі за пролетарську естетику»), О. Довженка («До проблеми образотворчого мистецтва») з питань літ. дискусії, розпочатої 1925; літ.-аналіт. статті М. Йогансена, А. Лейтеса, В. Сержа; статут організації ВАПЛІТЕ.

2. Збірник з підзаголовком «Альманах перший» (1926) містив поезії П. Тичини, В. Сосюри, Ю. Яновського, М. Бажана, М. Йогансена; оповідання Олеся Досвітнього, Василя Вражливого, Петра Панча, Олекси Слісаренка, Гео Шкурупія, Г. Епіка, П. Іванова. На 1927 планувався 2-й вип. альманаху, який не вийшов.

3. Літературно-мистецький двомісячний журнал, 1927, вийшло 6 номерів. Редколегія «В.» — М. Йогансен, М. Куліш, І. Сенченко, Олекса Слісаренко, П. Тичина; фактич. гол. ред. — Микола Хвильовий. В журналі було вміщено проз. твори І. Сенченка («З записок», № 1; поч. повісті «Подорож до Червонограда», № 5), Василя Вражливого (повість «Життя білого будинку», № 2), Миколи Хвильового (поч. роману «Вальдшнепи», № 5, 6), А. Любченка, Ю. Яновського, Петра Панча, Г. Епіка, Н. Щербини, В. Стефаника та ін.; вірші П. Тичини, В. Сосюри, М. Йогансена, Дмитра Фальківського, М. Бажана; переклади творів Лу Сіня, Ф. Моріяка, І. Волькера, Г. Веллса тощо; полемічні статті Миколи Хвильового («Соціологічний еквівалент трьох критичних оглядів», «Одвертий лист до Володимира Коряка»), М. Куліша («Критика чи прокурорський допит»), П. Христюка («Розпеченим пером»), мистецтвознавчі статті Л. Курбаса («Шляхи “Березоля”»), Р. Якобсона, І. Айзенштока, А. Павлюка та ін.; рецензії, хронікал. матеріали (зокрема й постанову заг. зборів організації ВАПЛІТЕ про виключення з неї Олеся Досвітнього, Миколи Хвильового за «ідеол. збочення», № 2). 6-й номер «В.», де, крім продовження «Вальдшнепів», були вміщені оповідання «Наяда» Івана Дніпровського, «Рудний дядько» Олеся Досвітнього, вірші Г. Коляди, В. Блакитного та ін., ст. «Де хвилі…» І. Сенченка й ін. матеріали, після виходу з друку був конфіскований (досі жодного його примірника не знайдено), а видання журналу — в якому передбачалося 1928 опублікувати, крім закінчення «Вальдшнепів», романи «Столиця республіки» Івана Дніпровського, «Бакаянь» А. Любченка, «Мемуари То-Ма-Кі» Ю. Яновського, — було заборонене. З гострою критикою ж. «В.» і особливо «Вальдшнепів» виступили компарт. ідеологи та критики В. Затонський, Ф. Таран, А. Хвиля, М. Скрипник, В. Коряк та ін., а також ортодокс. письм. структури ВУСПП, «Молодняк» тощо.

Завантажити статтю