Варавва Григорій Петрович

ВАРА́В­ВА Григорій Петрович (псевд. — В. Стеблик; 09(21). 01. 1884, м. Канів Київ. губ., нині Черкас. обл. — 18. 12. 1937, Черкаси) — письмен­ник, художник, громадський діяч. Брат Олекси Варав­ви. Член РУП. Закін. Канів. двокласне училище (1897), навч. у Київ. худож. училищі (1904; 1905 виключ. за «проти­уряд. агітації»). У січні 1906 заарешт., висланий до Вологод. губ. (Росія, 1907– 08). Згодом написав оповіда­н­ня про тюрем. життя «Землячок», «Песиміст» та «Шпик» (усі — г. «Рада», 1908). Після поверне­н­ня жив у Каневі, працював (з пере­рвами) у період. вид. (спів­засн. г. «Каневская неделя», 1913) та держ. установах. 1917 — засн. і ред. г. «Канівські вісті». 1917–18 — у департаменті місцевого самоврядува­н­ня (деякий час — зав. земського від­ділу) Ген. Секретаріату УЦР. Від вересня 1919 — секр. Канів. від­ділу нар. господарства. У червні 1921 заарешт. і від­правлений до Києва, звинувач. у причетності до Укр. нац. пов­стан. організації. Звільн. за від­сутністю доказів. Від грудня 1921 працював на ст. Миронівка (нині Київ. обл.), зав. книгарні у м. Тульчин (нині Вінн. обл.), Бердичів (нині Житомир. обл., 1925–27), у різних установах Канева. Твори В. — це показ пере­ломної доби в історії людства. У харків. ж. «Нова громада» опубл. зб. оповідань «Непописаний листок» (про злиден­не життя євреїв Бердичева), «Воронячі дні» (про голод 1921 в Україні; обидві — 1924), пʼєсу «Прожектьори» (1925; про кооп. рух на селі), окремі оповіда­н­ня: «Боже діло» (1924; про українізацію, лінгвоцид), «Ганьба», «Уламок иржавого» (обидва — 1925), «Червона книжечка» (1926), «Бувальщина» (1926; усі — про стихій. рух опору селян, дрібної інтелігенції). Пере­кладав українською мовою твори нім. та рос. письмен­ників. В.-художник оформив зб. «Ряст» О. Варав­ви (Канів, 1913). Автор порт­ретів В. Вин­ниченка, Т. Шевченка, О. Варав­ви; серії краєвидів Канева (1915; не збереглися, окрім «Виду з Грецької гори на старий Канів з двома церквами» у Шевченків. нац. заповід­нику, Канів). Товаришував із В. Вин­ниченком, Григорієм Косинкою, К. Трохименком. Неодноразово заарешт. за звинуваче­н­ням у причетності до укр. нац. пов­стан. організації, востан­нє — у жовтні 1937, у грудні — роз­стріл. Реабіліт. 1989 (посмертно). У Каневі імʼям В. на­звано вулицю та від­крито Музей братів Г. і О. Варав­вів у школі-гімназії.

Завантажити статтю