ВАРА́В­ВА Олекса Петрович (псевд. — О. Кобець; 29. 03. 1882, м. Ка-нів Київ. губ., нині Черкас. обл. — 05. 09. 1967, м. Буф­фало, шт. Нью-Йорк, США) — письмен­ник, журналіст, пере­кладач. Батько Олександера, брат Григорія Варав­вів. Учасник 1-ї світової війни. Повний Георгіїв. кавалер. Навч. у Кооп. ін­ституті (Київ, від 1919). Засн. з братом щотижн. г. «Каневская неделя» (1913). Дебютував зб. «Ряст» (Канів, 1913; худож. оформле­н­ня — Г. Варав­ви). Друкував оповіда­н­ня й вірші в г. «Рада», ж. «Літературно-науковий вісник», «Дзвін». Під час пере­бува­н­ня у таборі укр. полонених Союзу визволе­н­ня України (м. Фрайштадт, Австрія) проводив культ.-осв. роботу; друкувався у г. «Вісник Союзу визволе­н­ня України», альманасі «Роз­вага»; видав цикл віршів «З великих днів» (Ві­день, 1917), зб. «Під небом чужим» (Л.; К., 1919), «драм. картини визволе­н­ня України» «В Тарасову ніч» (К., 1918; інсценіз. полоненими-фрайштадтцями, за часів Директорії — Театром М. Садовського у Києві). У 20-х рр. — засн. і відп. ред. ж. «Нова Громада», 1928–30 — гол. літ. ред. Всеукр. фотокіно­управлі­н­ня (Одеса). Автор кіносценаріїв «Люлі, люлі, дитино!» (Б. м., 1933), «Червона хустина» (за однойм. оповіда­н­ням А. Головка). Пере­клав на укр. мову низку творів Л. Толстого, Ж. Верна, М. Горького, М. Островського. У романі «Записки полоненого» (1931, конфіск. владою; опубл. — Мюнхен, 1959; К., 1993) від­творено табірну дійсність та боротьбу за укр. державність. Під час 2-ї світової війни — у Харкові: спів­роб. г. «Нова Україна», друкував антитоталітарні поезії, культивував реліг. і шевченків. мотиви. Пере­бував у нім. таборах пере­міщ. осіб. 1944 із родиною емігрував до Німеч­чини, 1950 — до США, де частково видав «Записки письмен­ника» — белетризовані спогади про діячів «Роз­стріляного від­родже­н­ня», читанку для дітей «Сходить сонце» (Буф­фало, 1960). У школі-гімназії Канева 1998 від­крито Музей братів Г. та О. Варав­вів.