Копач Олександра

КО́ПАЧ Олександра (26. 02. 1913, містечко Городенка, нині місто Івано-Фр. обл. — 12. 07. 1998, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — письменниця, педагог, літературознавець. Дружина Р. Копача. Доктор філософських наук (1967). Член Об’єдн. укр. письменників «Слово» (1966), Асоц. славістів Канади. Дійсний член НТШ (1975). Закін. філос. факультет Яґеллон. університету (Краків, 1937), де слухала лекції Б. Лепкого і К. Кисілевського, здобула ступ. магістра славістики. Емігрувала 1948 до Канади. 1951 заснувала курси українознавства ім. Г. Ско­­вороди в Торонто — першу середню укр. школу у Пн. Америці, де викладала разом із Я. Пастернаком, В. Веригою, М. Левицьким, О. Соколиком, М. Битинським, отцями Володимиром Жолкевичем та Іваном Сиротин­ським. Від 1962 видавала ж. «Про­мінь» (Торонто). Очолювала Комітет україно­знавства в управі НТШ Канади (1976–98). Досліджувала укр. літературу. Авторка кн. «Непов­торні дні» (1960), «Хрестоматія нової української літератури» (1970), «Мовостиль Ольги Коби­лянської» (1972), «Богатирі стародавньої України» (1982), «Багатирі» (1984), «Хлопчик з казки» (1986), «Мініятюри» (1988; усі — Торонто), «Наталена Королева» (Вінніпеґ, 1962), «Нові обрії стародавньої України» (То­рон­то; Едмонтон, 1980). Твори К. спов­нені душев. переживань, пронизані неперевершеною си­­лою краси і шляхетності.

Рекомендована література

1. Капустинська М. У пам’ять жінки-педагога // Визв. шлях. 1999. Кн. 5(614); Мацько В. Концепція осяяння людини і світу: теорія платонізму в художніх тво­рах П. Крата, Х. Якимчука, О. Копач // Вісн. Київ. університету. Сер. Літературознавство, мовознавство, фольклористика. 2008. Вип. 19.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю