Василенко Іван Васильович
ВАСИЛÉНКО Іван Васильович (06. 02. 1922, с. Кагамлик, нині Глобинського району Полтавської обл. — 21. 02. 2009) — живописець і графік. Член НСХУ (1971). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закінчив Казанське художнє училище (РФ, 1954; викл. В. Куделькін, В. Тимофєєв). Працював 1954–58 у Казанському відділенні Художнього фонду СРСР. Викладав рисунок і живопис у Запорізькій дитячій художній школі (1958–66), керував студією при обласному Будинку народної творчості; від 1965 — на Запорізькому художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду УРСР. Оформляв інтерʼєри громадських приміщень і архітектурних будов. Від 1965 — учасник обласних і республіканських мистецьких виставок. Персональні — у Запоріжжі (1970, 1977, 2003). Основні жанри — тематична картина, портрет, натюрморт. У творчості звертається до народних дум, легенд, пісень, казок. Головна тема монументальних робіт В. — історія Запорозької Січі. Роботи зберігаються у Запорізькому художньому та краєзнавчому музеях, Музеї запорозького козацтва (о-в Хортиця), Музеї Дніпрогесу.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «За чаєм» (1954); «Запорозька Січ» (1972, співавт.; готель «Інтурист»), декор. рельєфи — «За народними мотивами» (1974, співавт.; Будинок культури «Орбіта»; обидва — у Запоріжжі), «Мамай на коні», «Нестор Літописець», «Запорозьке козацтво», «Славен цей край», «Славутич», «Тарас Бульба» (1985); графічні серії — «Дніпрогес–2», «Коксохім будується» (1972–78), портрети будівельників Дніпрогесу та ветеранів 2-ї світової війни (1973–85), серія «Легенди про Хортицю» (1975), «Дума про трьох братів Азовських» (1972, с. Азовське Якимівського району Запорізької обл.), проект історико-меморіального комплексу з пам’ятником Т. Шевченку — «Апостол» (центр. площа Запоріжжя, співавт.); живопис — «Квіти і виноград» (1985), «Кавун та літні квіти» (1987), «Мальви та персики» (1990), «Квіти та фрукти» (1991), «Дума про Морозенка», «Приїзд Байди на Хортицю» (обидва — 2003).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
