Василенко Іван Васильович
ВАСИЛÉНКО Іван Васильович (06. 02. 1922, с. Кагамлик, нині Глобин. р-ну Полтав. обл.) — живописець і графік. Член НСХУ (1971). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Казан. художнє училище (РФ, 1954; викл. В. Куделькін, В. Тимофєєв). Працював 1954–58 у Казан. відділ. Худож. фонду СРСР. Викладав рисунок і живопис у Запоріз. дит. худож. школі (1958–66), керував студією при обл. Будинку нар. творчості; від 1965 — на Запоріз. худож.-вироб. комбінаті Худож. фонду УРСР. Оформляв інтер’єри громад. приміщень і архіт. будов. Від 1965 — учасник обл. і респ. мистецьких виставок. Персон. — у Запоріжжі (1970, 1977, 2003). Осн. жанри — темат. картина, портрет, натюрморт. У творчості звертається до нар. дум, легенд, пісень, казок. Гол. тема монум. робіт В. — історія Запороз. Січі. Роботи зберігаються у Запоріз. худож. та краєзнав. музеях, Музеї запороз. козацтва (о-в Хортиця), Музеї Дніпрогесу.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «За чаєм» (1954); «Запорозька Січ» (1972, співавт.; готель «Інтурист»), декор. рельєфи — «За народними мотивами» (1974, співавт.; Будинок культури «Орбіта»; обидва — у Запоріжжі), «Мамай на коні», «Нестор Літописець», «Запорозьке козацтво», «Славен цей край», «Славутич», «Тарас Бульба» (1985); графічні серії — «Дніпрогес–2», «Коксохім будується» (1972–78), портрети будівельників Дніпрогесу та ветеранів 2-ї світової війни (1973–85), серія «Легенди про Хортицю» (1975), «Дума про трьох братів Азовських» (1972, с. Азовське Якимів. р-ну Запоріз. обл.), проект істор.-мемор. комплексу з пам’ятником Т. Шевченку — «Апостол» (центр. площа Запоріжжя, співавт.); живопис — «Квіти і виноград» (1985), «Кавун та літні квіти» (1987), «Мальви та персики» (1990), «Квіти та фрукти» (1991), «Дума про Морозенка», «Приїзд Байди на Хортицю» (обидва — 2003).
Рекомендована література
- Іван Василенко. Персональна художня виставка: Каталог. З., 1977;
- Іван Василенко. Живопис. Графіка. Монументальне мистецтво: Каталог. З., 2002.