Вельничук Олександр
Визначення і загальна характеристика
ВЕЛЬНИЧУ́К Олександр (15. 03. 1895, с. Шепіт, нині Путил. р-ну Чернів. обл. — 12. 11. 1959, Нью-Йорк) — художник і письменник. Навч. у Вижниц. та Чернів. г-зіях, вивчав право у Відні та Чернівцях. Під час 1-ї світової війни — в австр. армії на італ. та серб. фронтах, від листопада 1918 — у лавах УГА. У 1920–30-х рр. — адвокат у Вижниці, де очолював (з перервами) товариство «Нар. дім ім. Ю. Федьковича». Від 1940 — у Німеччині. У повоєнні роки — у Мюнхені: доцент торг. права у Вищій екон. школі, викл. нім. мови в Богослов.-пед. академії УАПЦ; одночасно — директор Інституту заоч. навч. при УВУ. Від 1949 — у Нью-Йорку. Малював зразки нар. одягу. Персон. виставка — у Нью-Йорку (1966, посмертна). Автор зб. поезій: «У пустирі», «Бриндушки», «Польові квіти» (усі — 1917); новел «Кривозілля», «Кирило Медвійчук», «Стріча з самим собою», «Смітник», «Клініка душі», «Землетрус», «Шовкові кроки» та ін.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Буковинець з Підгір’я», «Буковинець-придністрянець», «Молодиця з Путилова», «Молодиця з Шепота Великого», «Дівчина з Багни», «Гуцул із Путильщини», «Гість із Вижниці» (усі — 1955), «Овочі в зеленій мисці», «Буковинський шляхтич», «Адвокат», «Тюльпани» (усі — 1956), «Овочі і дзбанок», «Гуцульська паска», «Кава й овочі» (усі — 1957), «Черешні й троянда», «Подолянка з-над Прута», «Студія руки» (усі — 1958), «Ананас і рак», «Гуцулка», «Подільський натюрморт» (усі — 1959).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 