Венцлова Антанас

ВЕ́НЦЛОВА Антанас (Venclova Antanas; 07. 01. 1906, с. Трямпіняй, нині Литва — 28. 06. 1971, Вільнюс) — литовський письмен­ник, пере­кладач, громадський діяч. Член-кореспондент АН Литов. РСР (1949). Нар. письмен­ник Литов. РСР (1965). Державна премія СРСР (1952). Депутат ВР СРСР 1–5-го скликань. Закін. Каунас. університет (Литва, 1932). У перших збірках віршів В. помітний вплив символіст. поетики: «Sutemų skersgatviuos» («У сутінках провулків», 1926), «Gatvės švinta» («Світанкові вулиці», 1927). У зб. оповідань «Beržai vėtroje» («Берези в бурю», 1930), «Naktis» («Ніч», 1939) ви­ступив як письмен­ник-антифашист. Патріот. та антивоєн­ну тематику продовжив у роки 2-ї світової війни. Автор гімну Литов. РСР (1950). Зб. поезій «Šalies jaunystė» («Молодість країни», 1948), «Kovoti, degti, nenurimti» («Боротись, горіти, не заспокоюватись», 1953), «Šiaurės sidabras» («Земля добра», 1962), «Artu žinai tą šalį» («Чи ти знаєш ту країну», 1964) присвяч. темі боротьби за мир; зб. «Vakavinė žvaigždė» («Вечірня зірка», 1971) характеризується медитативністю, роз­маї­т­тям формал. вираже­н­ня. У романі «Draugystė» («Дружба», 1936), «Gimimo diena» («День народже­н­ня», 1959) з позицій соцреалізму зображено ідеол. боротьбу в колах литов. інтелігенції. Автор автобіогр. трилогії «Pavasario upė» («Весняна ріка», 1964), «Jaunystės atradimas» («У пошуках молодості», 1966), «Vidurdieno vėtra» («Буря опівдні», 1969). Опублікував низку літ.-крит. статей, зокрема про Т. Шевченка. Пере­клав трагедії Софокла, окремі твори О. Пушкіна, М. Горького, Ч. Дік­кенса, Ґі де Мопас­сана; з укр. — поет. твори Т. Шевченка («Кавказ», «Сон» («У всякого своя доля»), «Катерина», «Заповіт», «Лічу в неволі дні і ночі», «О люди! люди небораки»), П. Тичини («Похорон друга» // «Із літератури народів СРСР», Каунас, 1970). Укр. мовою окремі твори В. пере­клали П. Тичина, В. Петровський, З. Біленко, В. Давиденко.

Завантажити статтю