Верхньодніпровськ

ВЕРХНЬОДНІПРО́ВСЬК – місто Дніпропетровської області, райцентр. Знаходиться при впадінні р. Самоткань у Дніпро, за 12 км від залізнич. ст. Верхньодніпровськ і за 72 км на Пн. Зх. від обл. центру. Через В. проходить автомагістраль Дніпропетровськ–Київ. Автостанція. Пл. 13,9 км². Насел. 16 976 осіб (2001, складає 85,5 % до 1989), переважно українці. Археол. розкопки і знахідки свідчать, що тер. сучас. міста та його околиці були заселені з давніх часів. Виявлено рештки поселень і курганів епохи міді-бронзи (3–2 тис. до н. е.). 1640–55 на цій тер. був добре укріплений маєток польс. дозорця, 1680–90 виник запороз. зимівник. Після ліквідації Запороз. Січі ці землі стали власністю графа Г. Потьомкіна, який 1779 на місці запоріз. зимівника заснував слободу і назвав її Григорівкою. За переписом 1782 насел. складало 415 осіб, напередодні 1-ї світової війни – 12 640 осіб. 1785 слободу передано до казен. відомства, названо Новогригорівкою і призначено для поселення відстав. сімей та осідлих солдат. Осн. заняттям мешканців було землеробство і скотарство, свідченням чого є герб В. На поч. 19 ст. розвиваються ремесла і торгівля. З’явилися майстерні з обробки шкіри, салотопні підприємства, лісопил. завод, млини. Від 1806 – повіт. місто з сучас. назвою. 1913 працювали 3 початкові заг.-осв. училища, жін. та чол. гімназії. У серед. травня 1919 В. захопив загін М. Григор’єва. Під час нім.-фашист. окупації (21 серпня 1941 – 22 жовтня 1943) на тер. с-ща діяло підпілля. Від 25 вересня 1943 під час форсування Дніпра у р-ні В. точилися запеклі бої. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі з нім.-фашист. загарбниками, 862 верхньодніпровця нагороджено орденами та медалями. Сучас. статус – від 1956. Гол. підприємства: АТ «Версант» (колиш. чавуноливар. завод), ВАТи – «Верхньодніпровський машинобудівний завод», «Верхньодніпровськхліб», «Верхньодніпров. авторемонт. завод», підприємство з виробництва комбікормів, АТ «Взуттєва ф-ка», ф-ка «Ритм», друкарня, держлісгосп, маслосирзавод. На околиці міста виявлено великі поклади бурого вугілля. У В. – 4 заг.-осв. школи, будинок-інтернат для розумово відсталих дітей, спецшкола-інтернат для дітей, хворих на поліомієліт, муз. школа, ДЮСШ, СПТУ, аграр.-екон. правознав. технікум; Палац культури, Палац дит. творчості, Верхньодніпровський історико-краєзнавчий музей; рай. лікарня та поліклініка, санаторій. Самодіял. театру присвоєно звання «народний». У В. є стадіон, 2 плавал. басейни, кілька спорт. залів. Виходить г. «Придніпровський комунар». У В. народились 1-й секр. ЦК КПУ В. Щербицький; д-р хім. н. В. Дрюк, д-р фіз.-мат. н. В. Лобода, д-р тех. н. А. Шевцов; літературознавець, перекладач А. Іллічевський; художник В. Бабенцов, майстриня худож. текстилю З. Вишневська; Герой Радянського Союзу О. Дидишко. 1820 В. відвідав О. Пушкін, 1843 – Т. Шевченко.

Літ.: Поваров П. М. Верхнеднепровску – 200. Дн., 1979; Так починалось місто Верхньодніпровськ // Придніпров. комунар. 1994, 16 лют.; Феденко В. Коли Верхньодніпровськ став містом // Сіл. новини. 1999, 1 черв.

С. Мірошниченко

Рекомендована література