КОПИ́ЧИНЦІ — місто Гусятинського ра­йону Тернопільської області. До К. при­єд­нано села Баворівщина, Гора, Кутець і хутір Калинівщина. Знаходиться на р. Нічлава (при­­тока Дністра), за 73 км від обл. центру, за 24 км від райцентру та за 17 км від м. Чортків (Тернопільська обл.). Площа 8,1 км2. Населе­н­ня 7036 осіб (2001, складає 96,0 % до 1989), пере­важно українці. За­­лізнична станція. Через К. проходить автошлях Берестя–Чернівці. У пів­ден­ній частині міста виявлено поселе­н­ня перших століть н. е., на околицях — Федоровій горі та Високому березі — 2 поселе­н­ня трипільської культури. Збереглися залишки давньоруського го­­родища. К. ві­домі від 1-ї половини 14 ст. 1443 тут збудовано замок і мурований храм. 1564 поселе­н­ня отримало Маґдебурзьке право. 1595 по­близу міста від­бувся бій між польським загоном і козаками С. На­­ливайка. 1600 у межиріч­чі Стріл­ки та Крутилова збудовано новий, т. зв. Червоний замок. Жителі брали участь у Визвольній вій­ні під проводом Б. Хмельницького. 12 травня 1651 на околицях К. від­бувся бій між обʼ­єд­наним військом козаків і кримського хана з польським військом. 1672–83 — у складі Османської імперії. У 18 ст. власники міста Баворовські збу­­дували палац (зруйнований під час 1-ї світової вій­ни). 1772–1809, 1815–1918 — у межах кордонів Авст­­ро-Угорської імперії, 1809–15 — Російської імперії. Від листопада 1918 до липня 1919 — місто у складі ЗУНР, 1919–39 — Польщі, від 1939 — УРСР. Від 7 липня 1941 до 23 березня 1944 — під німецько-фашистською окупацією. Нацисти ство­­рили ґетто, до червня 1943 кількість євреїв у ньому пере­ви­­щила 5 тис. До середини 1950-х років у К. діяв повітів провід ОУН–УПА. Низку його членів убито або депортовано до Сибіру та на Далекий Схід (РФ). 1940–62 — рай­­центр. 1962–65 — у складі Чортківського ра­йону. 1897 мешкало близько 7,2 тис., 1959 — 2,8 тис., 1979 — 7,2 тис., 1989 — 7,3 тис., 1998 — 7,3 тис. осіб. У радянський час працювали виробниче об'єд­на­н­ня гумових іграшок, консервний завод, рибне господарство, діяв сільсько-господарський технікум бухгалтерського обліку (пере­ведено у м. Заліщики Тернопільської обл.). Нині у К. — 2 загальноосвітні шко­­ли, до­шкільний заклад; Центр культу­­ри та до­зві­л­ля, Копичинсь­кий музей театрального мистецтва Тернопільщини, музей світових вій­н, драматичний театр імені Б. Лепкого, кіно­­театр, школа естетичного вихова­н­ня, дитяча і для дорослих бібліотеки; ра­йон­на лікарня № 2. Памʼятки архітектури: деревʼяна церква Воздвиже­н­ня Чесного Хреста Господнього (1630), кос­­тел Успі­н­ня Пресвятої Богородиці (1802), церква Різдва з дзвіницею (1898), церква св. Миколая (1900), Народний дім (1910). Встановлено памʼятники Т. Шев­­ченку, жителям міста, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, на честь скасува­н­ня панщини, діячам ОУН і воякам УПА, памʼятний знак жерт­­вам операції «Вісла», меморіальний комплекс радянським воїнам, які загинули під час визволе­н­ня міста від німецько-фашистських окупантів. Серед видатних уродженців — письмен­ники, публіцисти А. Паламар і М. Савка; громадсько-політичний діяч В. Лисий, діяч ЗУНР М. Пет­­рицький; вишивальниця М. Зарембська, писанкарка Т. Осад­­ца-Клим; оперні та камерні спів­аки Є. Ласовська і К. Чічка-Андрієнко; польський історик Церкви Т. Ґромніцький, церковний діяч УАПЦ Мефодій (В. Кудряков); шахіст В. Іванчук.