Копичинці
Визначення і загальна характеристика
КОПИ́ЧИНЦІ — місто Гусятинського району Тернопільської області. До К. приєднано села Баворівщина, Гора, Кутець і х. Калинівщина. Знаходиться на р. Нічлава (притока Дністра), за 73 км від обл. центру, за 24 км від райцентру та за 17 км від м. Чортків (Терноп. обл.). Площа 8,1 км2. Насел. 7036 осіб (2001, складає 96,0 % до 1989), переважно українці. Залізнична станція. Через К. проходить автошлях Берестя–Чернівці. У пд. частині міста виявлено поселення перших століть н. е., на околицях — Федоровій горі та Високому березі — 2 поселення трипіл. культури. Збереглися залишки давньорус. городища. К. відомі від 1-ї пол. 14 ст. 1443 тут збудовано замок і мурований храм. 1564 поселення отримало Маґдебур. право. 1595 побл. міста відбувся бій між польс. загоном і козаками С. Наливайка. 1600 у межиріччі Стрілки та Крутилова збудовано новий, т. зв. Червоний замок. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 12 травня 1651 на околицях К. відбувся бій між обʼєднаним військом козаків і крим. хана з польс. військом. 1672–83 — у складі Осман. імперії. У 18 ст. власники міста Баворовські збудували палац (зруйн. під час 1-ї світової війни). 1772–1809, 1815–1918 — у межах кордонів Австро-Угор. імперії, 1809–15 — Рос. імперії. Від листопада 1918 до липня 1919 — місто у складі ЗУНР, 1919–39 — Польщі, від 1939 — УРСР. Від 7 липня 1941 до 23 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти створили ґетто, до червня 1943 кількість євреїв у ньому перевищила 5 тис. До серед. 1950-х рр. у К. діяв повіт. провід ОУН–УПА. Низку його чл. убито або депортовано до Сибіру та на Далекий Схід (РФ). 1940–62 — райцентр. 1962–65 — у складі Чортків. р-ну. 1897 мешкало бл. 7,2 тис., 1959 — 2,8 тис., 1979 — 7,2 тис., 1989 — 7,3 тис., 1998 — 7,3 тис. осіб. У рад. час працювали ВО гумових іграшок, консерв. завод, рибне госп-во, діяв с.-г. технікум бухгалтер. обліку (переведено у м. Заліщики Терноп. обл.). Нині у К. — 2 заг.-осв. школи, дошкіл. заклад; Центр культури та дозвілля, Копичинський музей театрального мистецтва Тернопільщини, музей світ. війн, драм. театр ім. Б. Лепкого, кінотеатр, школа естет. виховання, дит. і для дорослих б-ки; рай. лікарня № 2. Памʼятки архітектури: деревʼяна церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього (1630), костел Успіння Пресвятої Богородиці (1802), церква Різдва з дзвіницею (1898), церква св. Миколая (1900), Нар. дім (1910). Встановлено памʼятники Т. Шевченку, жит. міста, які загинули під час 2-ї світової війни, на честь скасування панщини, діячам ОУН і воякам УПА, памʼятний знак жертвам операції «Вісла», мемор. комплекс рад. воїнам, які загинули під час визволення міста від нім.-фашист. окупантів. Серед видат. уродженців — письменники, публіцисти А. Паламар і М. Савка; громад.-політ. діяч В. Лисий, діяч ЗУНР М. Петрицький; вишивальниця М. Зарембська, писанкарка Т. Осадца-Клим; оперні та камерні співаки Є. Ласовська і К. Чічка-Андрієнко; польс. історик Церкви Т. Ґромніцький, церк. діяч УАПЦ Мефодій (В. Кудряков); шахіст В. Іванчук.
Літ.: Чурпіта Я. З історії Копичинець // Копичинец. вісті. 1998, 11 верес; Савка Б. Копичинці: Мандрівка через століття. Т., 2001; Місто горде своїми мешканцями. Копичинцям — 560 років // Вісн. Надзбруччя. 2003, 5 верес.; Копичинці відзначили на всеукраїнському рівні // Там само. 2004, 21 трав.
П. З. Гуцал
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
