ІВАНЧУ́К Василь Михайлович (18. 03. 1969, м. Копичинці Гусятинського р-ну Тернопільської обл.) — шахіст. Між­народний грос­мейстер (1988). Заслужений майстер спорту України. Повний кавалер ордена «За заслуги» (1992, 2002, 2004). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (2009) та 4-го (2011) ступеня. Закінчив Львівський ін­ститут фізичної культури (1995). Чемпіон (м. Салоніки, Греція, 1988; м. Нови Сад, Югославія, 1990; м. Кальвія, Іспанія, 2004), срібний (Єреван, 1996), бронзовий (м. Еліста, РФ, 1998; Стамбул, 2000) призер Всесвітньої шахової олімпіади. Пере­можець чемпіонатів світу (м. Люцерн, Швейцарія, 1989; Єреван, 2001), срібний призер чемпіонатів Європи (1992, 2001, 2003), світу (м. Люцерн, 1993), бронзовий призер чемпіонату Європи (2002; усі — у командному заліку). Віце-чемпіон світу ФІДЕ (Москва, 2002, по­ступився у фінальному матчі Р. Пономарьову), пере­можець (Анталья, 2004), срібний призер (м. Кушадаси, 2006; обидва — Туреч­чина) чемпіонатів Європи в особистих заліках. Пере­можець чемпіонату світу з блискавичних шахів (Москва, 2007), «малих чемпіонатів світу» у Лінаресі (Іспанія, 1989, 1991, 1995, 2009). Пере­можець (1986) першості Європи серед юнаків. Призер чемпіонатів світу серед юнаків (1987, 1988) та серед кадетів (1984). Пере­можець Кубка Європейських клубів у складі команди ЦСКА (1989), Всесоюзного турніру молодих майстрів (1986). Грати в шахи на­вчив батько у 6 років. Від 1991 ви­ступає у складі збірної команди України. Станом на 1 січня 2009 посідав 3-є місце у рейтингу ФІДЕ. Володар шахового «Оскара» найкращому шахістові світу (1991, 1995), зва­н­ня «Шаховий Геть­ман України». Світове ви­зна­н­ня здобув після пере­моги в супертурнірі у Лінаресі 1992 над Г. Каспаровим та А. Карповим. Гра Іванчука вирізняється сміливістю, часом ризикованістю. Автор книги «Супертурнир в Линаресе» (Казань, 1992).