Видавнича справа

Визначення і загальна характеристика

ВИДАВНИ́ЧА СПРА́ВА — сфера су­спільних від­носин, що по­єд­нує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створе­н­ням, виготовле­н­ням і роз­по­всюдже­н­ням видавничої продукції. Під час становле­н­ня Української Держави у книговидавн. справі спо­стерігалася тенденція до занепаду. На це вказує динаміка випуску друк. продукції в державі на душу населе­н­ня (у прим.): 1990 — 3,2; 1991 — 2,6; 1992 — 2,4; 1993 — 1,7; 1994 — 1,01; 1995 — 1,33; 1996 — 1,01; 1997 — 1,1; 1998 — 0,88; 1999 — 0,33; 2000 — 0,89; 2001–02 — 0,9. Для порівня­н­ня: у цар. Росії (за даними 1913) на душу насел. щороку виходило друком дві книги, за роки існува­н­ня Рад. Союзу — чотири. У роз­вин. країнах Заходу цей показник сягає 14–16 назв. Частка вітчизн. книги на внутр. ринку продовжує скорочуватися. Якщо 1999 у вільний продаж наді­йшло (без урахува­н­ня ви­дань за держ. замовле­н­ням та ві­домчих — для служб. користува­н­ня) бл. 9 млн прим. книг, то 2000 — на міль­йон менше (для порівня­н­ня: у Польщі — 150, у Росії — 300 млн прим. книг за рік). Не­стачу вітчизн. книги активно заповнює книжк. продукція, випущ. сусідами (бл. 55 млн книжок, які щороку завозяться в Україну для пере­продажу, — перед­усім з Росії та Білорусі). Росія в одно­сторон. порядку скоротила по­ставки товарів, ви­знаних нею стратег. сировиною (насамперед паперу). Призупинилася діяльність низки видавництв. Саме тоді творча, наук. і видавн. еліта вирішила привернути увагу держ. чиновників та громадськості до про­блем нац. книгови­да­н­ня від­критим зверне­н­ням. 1991 ВР прийняла по­станову щодо держ. захисту книгови­да­н­ня та преси України в умовах пере­ходу до ринк. економіки, згідно з якою КМ доручено перед­бачити пільг. оподаткува­н­ня видавництв і торг. організацій, які видають та реалізують україномовну літературу. 1992 від сплати податку звільнялися ті видавництва, що здійснювали випуск літ-ри українською мовою та мовами нац. меншин, якщо ця література становила не менше 70 % їхнього заг. виробництва. Новий склад КМ скасував цю пільгу для вітчизн. видавництв 1994. Укр. книга в умовах різкого зменше­н­ня держ. замовле­н­ня, від­сутності дотацій та пільг була економічно невигідною. Особливо за­гроз­ливою ця тенденція стала 1996, коли Росія за­провадила нульову ставку податку до­даної вартості на друк. продукцію. Україна ж навпаки довела цей податок до 20 %. Під час роз­робле­н­ня 1995 проекту Закону України «Про захист інформ. простору України, держ. під­тримку ЗМІ і нац. книгови­да­н­ня та соц. захист їх працівників» були спроби від­новити існуючу до 1994 законодавчу норму про пільги для видавництв. На­прикінці 90-х рр. 20 ст. за на­звами і накладами до крит. межі знизилася кількість освіт. та наук. ви­дань, що спричинило по­глибле­н­ня кризи освіти і науки в державі; припинилося бюджетне фінансува­н­ня б-к і цільових видавн. проектів для забезпече­н­ня поповне­н­ня фондів б-к. Україна стала джерелом прибутків для видавництв країн ближ. зарубіж­жя, які, використовуючи податк. тиск влади в Україні на влас. виробників та протекціоніст. закони своїх держав, мають змогу по­ставляти до нашої держави значно дешевшу та якіснішу в полігр. від­ношен­ні книжк. продукцію; втрачаються кваліфіков. фахівці, знижується заг. фах. рівень видавн. сфери, зро­стає кількість під­приємств, які припиняють ви­да­н­ня книжок і пере­профілюються; про­гресує занепад полігр. під­приємств, спричинений знач. зменше­н­ням замовлень, а також технол. старі­н­ням устаткува­н­ня, повʼяз. із браком коштів на його модернізацію; зросла собівартість укр. книги. На­прикінці 90-х рр. стало зро­зумілим, що роз­виток книговидавн. галузі в державі гальмує недосконале законодавство. Закон України «Про видавничу справу», затв. ВР 1997, так і не запрацював. Закон і далі консервував систему оподаткува­н­ня вітчизн. книги, яка не давала їй можливість конкурувати із зарубіж. ви­да­н­нями. Законо­проект «Про внесе­н­ня змін та доповнень до деяких законів України з питань оподаткува­н­ня в частині, що стосується видавн. справи» прийнято 2001, але закон було від­кликано. У листопаді 2002 ВР України прийняла Закон «Про держ. під­тримку книговидавн. справи в Україні». Президент держави наклав вето на закон. Після непідписа­н­ня главою країни і 2-го варіанту закону, ВР подолала вето Президента. Уряд В. Януковича не виконував до липня 2004 ріше­н­ня про введе­н­ня в дію цього закону від 1 січня 2004. Законом «Про Держ. бюджет України на 2004 р.» реалізацію перед­бачуваних для нац. книгови­да­н­ня пільг укотре зупинено. Тривають процеси структуризації за темат. і типол. ознаками у групі видавництв різної форми власності. Йдеться про про­блеми видавн.-редакц., творч. характеру. Від­працьовану в Україні систему книгорозпо­всюдже­н­ня, яка давала змогу через мережу обʼ­єдн. «Укркнига» поширювати друк. слово, було ліквідовано. Виникла потреба створе­н­ня альтернат. дистрибуц. мережі, пошуку нових форм і методів роботи з потенц. покупцем, замовником чи споживачем друк. продукції. Чит. смаки і тиражні потоки ви­дань від поч. 90-х рр.: сексуал.-ерот. літ-ра; ви­да­н­ня істор. тематики; тематика сучас. історії; твори класиків детектив. жанру; романи жахів; література легкого жанру; кримін.-бандитська; ви­да­н­ня творів, за якими демонструвалися телесеріали; ділова література ринк. тематики; література з ви­вче­н­ня іноз. мов; компʼютерні, словник., довідк., крає­знав.-турист. ви­да­н­ня. Зберігається тенденція до збільше­н­ня чит. попиту на літературу ділового, професійно зорієнтов. блоку. Домінує навч., довідк., наук. книга: першість за на­звами і накладами утримують ви­да­н­ня, адресов. учням заг.-осв. шкіл, студентам і вчителям. Тематично різноманітнішою стала література ринк. тематики: право, економіка, менеджмент, маркетинг. Користуються попитом ілюстров. галуз. довід­ники, енциклопедії. Формується темат. блок літ-ри мас. попиту сучас. вітчизн. авторів. Феномен сучас. укр. письмен­ників — А. Куркова, Ю. Андруховича, М. і С. Дяченків, твори яких за кордоном потрапляють у першу десятку списків книжк. хіт-парадів, спонукали наших видавців піти на ризик і спробувати пере­конати укр. читача купувати книги вітчизн. авторів (напр., книга Ю. Рогози «День народже­н­ня Буржуя»: тираж 70 тис. прим. реалізовано за кілька місяців). За даними Книжк. палати України, питома вага україномов. ви­дань у заг. кількості випущ. книг 1991–95 становила (у %, від­повід­но за на­звами і накладами): 1991 — 33,8 і 53,8, 1992 — 35 і 34,9, 1993 — 41,5 і 45,4, 1994 — 43,8 і 40,1, 1995 — 47,1 і 47,7. Від 2000 на укр. книговидавн. ринку панівне становище посіла російськомовна книга (з урахува­н­ням завезеної з-за кордону: бл. 90 % — за на­звами, 70 % — за накладами). Україномовна книга у більшій кількості стала проникати на сх. й пд. терени держави. Але таке по­жвавле­н­ня спо­стерігається пере­важно у блоці навч. та дит. літ-ри. Низка регіон. видавництв боролися за право ви­да­н­ня тираж. україномов. під­ручників. Книги українською мовою активніше стали готувати до друку видавці з Росії. Кілька рос. видавництв одержали від Міністерства освіти і науки України грифи на ви­да­н­ня шкіл. під­ручників; інші випускають яскраво оформлені україномовні дит. ви­да­н­ня — казки, енциклопедії, довід­ники. На ярмарк. і фестивал. книжк. акціях по­жвавилася діяльність б-к щодо при­дба­н­ня україномов. книжок. Перед­усім, для ВНЗів — як держ., так і особливо недержавних. Більше коштів виділяється з держ. та ін. фондів і для публіч. б-к у регіонах (літ-ра навч. плану). В укр. су­спільстві сформовано високий попит на укр. книгу — навч., наук., пі­знав., довідк., художню. Від­чувається інформ. вакуум щодо того, хто, де і що видає. В умовах, коли пере­важна більшість мас. центр. і місц. газет практично ігнорують рецензію на укр. книгу, нагал. стала потреба від­новле­н­ня друк. органу на зразок колиш. «Друга читача», якому б надавалася держ. під­тримка і тематика якого мала б держ. характер. Україна починає від­чувати вплив щоріч. ярмарк. буму у книжк. справі. Центри таких ви­ставок-ярмарків — у Києві, Львові, Одесі і Харкові. Див. Видавництва.

Літ.: Видавнича справа в Україні. 1991–1996: Бібліогр. покажч. К., 1996; Про захист національного ринку книгови­да­н­ня // Мат. слухань у Комітеті ВР України з питань культури і духовності. К., 2000; Національна книга: Нинішній стан, його причини, наслідки і пер­спективи. К., 2000; Сенченко М. Світове книгови­да­н­ня і випуск творів друку в Україні // Друкарство. 2003. № 3; Тимошик М. Історія видавничої справи. К., 2003; Його ж. Видавничий бізнес: По­гляд журналіста, видавця, вченого. К., 2005.

М. С. Тимошик

Завантажити статтю