Видавнича справа

ВИДАВНИ́ЧА СПРА́ВА — сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції. Під час становлення Української Держави у книговидавн. справі спостерігалася тенденція до занепаду. На це вказує динаміка випуску друк. продукції в державі на душу населення (у прим.): 1990 — 3,2; 1991 — 2,6; 1992 — 2,4; 1993 — 1,7; 1994 — 1,01; 1995 — 1,33; 1996 — 1,01; 1997 — 1,1; 1998 — 0,88; 1999 — 0,33; 2000 — 0,89; 2001–02 — 0,9. Для порівняння: у цар. Росії (за даними 1913) на душу насел. щороку виходило друком дві книги, за роки існування Рад. Союзу — чотири. У розвин. країнах Заходу цей показник сягає 14–16 назв. Частка вітчизн. книги на внутр. ринку продовжує скорочуватися. Якщо 1999 у вільний продаж надійшло (без урахування видань за держ. замовленням та відомчих — для служб. користування) бл. 9 млн прим. книг, то 2000 — на мільйон менше (для порівняння: у Польщі — 150, у Росії — 300 млн прим. книг за рік). Нестачу вітчизн. книги активно заповнює книжк. продукція, випущ. сусідами (бл. 55 млн книжок, які щороку завозяться в Україну для перепродажу, — передусім з Росії та Білорусі). Росія в односторон. порядку скоротила поставки товарів, визнаних нею стратег. сировиною (насамперед паперу). Призупинилася діяльність низки видавництв. Саме тоді творча, наук. і видавн. еліта вирішила привернути увагу держ. чиновників та громадськості до проблем нац. книговидання відкритим зверненням. 1991 ВР прийняла постанову щодо держ. захисту книговидання та преси України в умовах переходу до ринк. економіки, згідно з якою КМ доручено передбачити пільг. оподаткування видавництв і торг. організацій, які видають та реалізують україномовну літературу. 1992 від сплати податку звільнялися ті видавництва, що здійснювали випуск літ-ри українською мовою та мовами нац. меншин, якщо ця література становила не менше 70 % їхнього заг. виробництва. Новий склад КМ скасував цю пільгу для вітчизн. видавництв 1994. Укр. книга в умовах різкого зменшення держ. замовлення, відсутності дотацій та пільг була економічно невигідною. Особливо загрозливою ця тенденція стала 1996, коли Росія запровадила нульову ставку податку доданої вартості на друк. продукцію. Україна ж навпаки довела цей податок до 20 %. Під час розроблення 1995 проекту Закону України «Про захист інформ. простору України, держ. підтримку ЗМІ і нац. книговидання та соц. захист їх працівників» були спроби відновити існуючу до 1994 законодавчу норму про пільги для видавництв. Наприкінці 90-х рр. 20 ст. за назвами і накладами до крит. межі знизилася кількість освіт. та наук. видань, що спричинило поглиблення кризи освіти і науки в державі; припинилося бюджетне фінансування б-к і цільових видавн. проектів для забезпечення поповнення фондів б-к. Україна стала джерелом прибутків для видавництв країн ближ. зарубіжжя, які, використовуючи податк. тиск влади в Україні на влас. виробників та протекціоніст. закони своїх держав, мають змогу поставляти до нашої держави значно дешевшу та якіснішу в полігр. відношенні книжк. продукцію; втрачаються кваліфіков. фахівці, знижується заг. фах. рівень видавн. сфери, зростає кількість підприємств, які припиняють видання книжок і перепрофілюються; прогресує занепад полігр. підприємств, спричинений знач. зменшенням замовлень, а також технол. старінням устаткування, пов’яз. із браком коштів на його модернізацію; зросла собівартість укр. книги. Наприкінці 90-х рр. стало зрозумілим, що розвиток книговидавн. галузі в державі гальмує недосконале законодавство. Закон України «Про видавничу справу», затв. ВР 1997, так і не запрацював. Закон і далі консервував систему оподаткування вітчизн. книги, яка не давала їй можливість конкурувати із зарубіж. виданнями. Законопроект «Про внесення змін та доповнень до деяких законів України з питань оподаткування в частині, що стосується видавн. справи» прийнято 2001, але закон було відкликано. У листопаді 2002 ВР України прийняла Закон «Про держ. підтримку книговидавн. справи в Україні». Президент держави наклав вето на закон. Після непідписання главою країни і 2-го варіанту закону, ВР подолала вето Президента. Уряд В. Януковича не виконував до липня 2004 рішення про введення в дію цього закону від 1 січня 2004. Законом «Про Держ. бюджет України на 2004 р.» реалізацію передбачуваних для нац. книговидання пільг укотре зупинено. Тривають процеси структуризації за темат. і типол. ознаками у групі видавництв різної форми власності. Йдеться про проблеми видавн.-редакц., творч. характеру. Відпрацьовану в Україні систему книгорозповсюдження, яка давала змогу через мережу об’єдн. «Укркнига» поширювати друк. слово, було ліквідовано. Виникла потреба створення альтернат. дистрибуц. мережі, пошуку нових форм і методів роботи з потенц. покупцем, замовником чи споживачем друк. продукції. Чит. смаки і тиражні потоки видань від поч. 90-х рр.: сексуал.-ерот. літ-ра; видання істор. тематики; тематика сучас. історії; твори класиків детектив. жанру; романи жахів; література легкого жанру; кримін.-бандитська; видання творів, за якими демонструвалися телесеріали; ділова література ринк. тематики; література з вивчення іноз. мов; комп’ютерні, словник., довідк., краєзнав.-турист. видання. Зберігається тенденція до збільшення чит. попиту на літературу ділового, професійно зорієнтов. блоку. Домінує навч., довідк., наук. книга: першість за назвами і накладами утримують видання, адресов. учням заг.-осв. шкіл, студентам і вчителям. Тематично різноманітнішою стала література ринк. тематики: право, економіка, менеджмент, маркетинг. Користуються попитом ілюстров. галуз. довідники, енциклопедії. Формується темат. блок літ-ри мас. попиту сучас. вітчизн. авторів. Феномен сучас. укр. письменників — А. Куркова, Ю. Андруховича, М. і С. Дяченків, твори яких за кордоном потрапляють у першу десятку списків книжк. хіт-парадів, спонукали наших видавців піти на ризик і спробувати переконати укр. читача купувати книги вітчизн. авторів (напр., книга Ю. Рогози «День народження Буржуя»: тираж 70 тис. прим. реалізовано за кілька місяців). За даними Книжк. палати України, питома вага україномов. видань у заг. кількості випущ. книг 1991–95 становила (у %, відповідно за назвами і накладами): 1991 — 33,8 і 53,8, 1992 — 35 і 34,9, 1993 — 41,5 і 45,4, 1994 — 43,8 і 40,1, 1995 — 47,1 і 47,7. Від 2000 на укр. книговидавн. ринку панівне становище посіла російськомовна книга (з урахуванням завезеної з-за кордону: бл. 90 % — за назвами, 70 % — за накладами). Україномовна книга у більшій кількості стала проникати на сх. й пд. терени держави. Але таке пожвавлення спостерігається переважно у блоці навч. та дит. літ-ри. Низка регіон. видавництв боролися за право видання тираж. україномов. підручників. Книги українською мовою активніше стали готувати до друку видавці з Росії. Кілька рос. видавництв одержали від Міністерства освіти і науки України грифи на видання шкіл. підручників; інші випускають яскраво оформлені україномовні дит. видання — казки, енциклопедії, довідники. На ярмарк. і фестивал. книжк. акціях пожвавилася діяльність б-к щодо придбання україномов. книжок. Передусім, для ВНЗів — як держ., так і особливо недержавних. Більше коштів виділяється з держ. та ін. фондів і для публіч. б-к у регіонах (літ-ра навч. плану). В укр. суспільстві сформовано високий попит на укр. книгу — навч., наук., пізнав., довідк., художню. Відчувається інформ. вакуум щодо того, хто, де і що видає. В умовах, коли переважна більшість мас. центр. і місц. газет практично ігнорують рецензію на укр. книгу, нагал. стала потреба відновлення друк. органу на зразок колиш. «Друга читача», якому б надавалася держ. підтримка і тематика якого мала б держ. характер. Україна починає відчувати вплив щоріч. ярмарк. буму у книжк. справі. Центри таких виставок-ярмарків — у Києві, Львові, Одесі і Харкові. Див. Видавництва.

Розмір шрифту

Видавнича справа

Рекомендована література

Інформація про статтю