ВИ́ДВОРЕ­Н­НЯ ІНОЗЕ́МЦІВ — різновид між­народної практики, що за­стосовують від­носно іноземців у ви­гляді припису (чи ж у примусовому порядку) залишити країну впродовж певного строку. За законодавством України видворен­ню під­лягають іноземці, що вчинили злочин або адм. правопоруше­н­ня (після від­бу­т­тя при­значеного їм покара­н­ня чи викона­н­ня адм. стягне­н­ня), дії яких суперечать інтересам без­пеки України чи грубо порушують законодавство про статус іноземців, права і закон­ні інтереси громадян України тощо. Видвореними можуть бути дипломати, оголошені персоною нон-ґрата. Іноземці, щодо яких прийнято ріше­н­ня про видворе­н­ня, зобовʼязані упродовж встановленого терміну залишити тер. держави пере­бува­н­ня. В. і. є суверен. правом кожної держави і вирішується від­повід­но до внутр. законодавства (в Україні — ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства») органами правопорядку чи судовими органами держави. В. і. може су­проводжуватися забороною особі вʼ­їзду в дану країну протягом певного терміну (в Україні — до 5 р.) або назавжди. Від «В. і.» від­різняють термін «видача злочинців» (екс­традиція) — пере­дача злочинця (чи пі­до­зрюваної у здійснен­ні злочину особи) державою, на тер. якої він пере­буває, ін. державі на вимогу для притягне­н­ня до кримінал. від­повід­альності чи викона­н­ня судового вироку.