ВИТВИ́ЦЬКИЙ Василь (16. 10. 1905, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл. — 31. 12. 1999, м. Сам­міт, США) — композитор, музико­знавець, педагог, громадсько-культурний діяч. Доктор музикології (1932). Дійсний член НТШ (1960). Навч. на філос. факультеті Яґел­лон. університету у Кракові (від­діл музикології, 1925–29), де одночасно слухав лекції з української мови та літ-ри у проф. І. Зілинського та Б. Лепкого. Від 1929 — викладач, від 1933 — директор Пере­мишл. філії Вищого муз. ін­ституту. Одночасно був кер. Пере­мишл. «Бояна». Від 1937 — у Львові. Брав участь у діяльності Союзу укр. профес. музик (зокрема спів­працював у його ж. «Українська музика»); був референтом Укр. видавн. ін­ституту. 1940–41 — доцент кафедри історії музики Львів. консерваторії, кер. муз. від­ділу Львів. радіо, одночасно 1940–41 — науковий спів­робітник Ін­ституту укр. фольклору АН УРСР. На­прикінці 2-ї світової війни емігрував до Німеч­чини. 1946 в таборі Карлсфельд (побл. Мюнхена) брав участь у під­готовці 1-го зʼ­їзду та установчих зборів Обʼ­єдн. укр. музик (ОУМ), на яких був обраний головою цього обʼ­єд­на­н­ня. Упорядкував зб. пісень для пластунів «В дорогу» (Авґсбурґ, 1949). Цього ж року пере­їхав до м. Детройт (шт. Мічиґан, США), де викладав у Муз. ін­ституті, спів­працював з Капелою бандуристів ім. Т. Шевченка. Автор праць з історії укр. музики 19 і 20 ст. Ви­ступав з питань укр. музики в період. пресі України, Німеч­чини, США, Канади. Спів­працював в «ЕУ» та «Encyclopedia of Ukraine».