Вишинський Ігор Аркадійович
Визначення і загальна характеристика
ВИШИ́НСЬКИЙ Ігор Аркадійович (11. 09. 1947, Київ — 07. 06. 1998, там само) — графік. Син А. Вишинського. Член НСХУ (1978). Закін. Київський художній інститут (1973; викл. В. Касіян, В. Чебаник). Працював на Київ. комбінаті монум.-декор. мистецтва (1973– 89); у видавництвах «Веселка» (1973– 98), «Рад. школа» (1973–75), «Дніпро» (1979–88), «Грайлик» (1990–92), «Гроно» (1996–97), «Прогрес» (Москва, 1990–92). Осн. роботи — у галузях станк. і книжк. графіки. Учасник респ. та міжнародних художніх виставок від 1972. Графіч. мові В. притаманні виразні, гротескні образи, уважне ставлення до деталей.
Додаткові відомості
- Основні твори
- серія офортів за мотивами повістей Ю. Тинянова «Підпоручик Кіже», «Воскова персона», «Малолітній Вітушишников» (1978), за мотивами твору Апулея «Золотий осел» (1979), роману Ґ. Маркеса «Осінь патріарха» (1980); іл. до кн. Г.-Х. Андерсена «Казки» (1973), О. Толстого «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно» (1979), Е. Распе «Пригоди барона Мюнхгаузена» (1981), Ю. Олеші «Три товстуни» (1984), Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера» (1987; усі — Київ), Б. Караджаєва «Петр Великий» (Москва, 1992).
Фотоілюстрації
.jpg "Іл. до кн. «Мандри Гуллівера» Дж. Свіфта (К., 1987)")
Завантажити статтю
Людина 
