ВІ́ДЕНСЬКІ АРБІТРА́ЖІ — результат змови фашистських Німеч­чини та Італії з хортистською Угорщиною проти Чехо-Словач­чини й Румунії. За ріше­н­ням 1-го В. а. 2 листопада 1938 до Угорщини ві­ді­йшли пів­ден­ні ра­йони Словач­чини та Карпатської України (бл. 12 000 км2 території та 1 млн населе­н­ня), що мали на той час автономію в складі Чехо-Словацької Республіки. Карпатська Україна втратила понад 12 % своєї території (1523 км2), на якій знаходилося 97 населених пунктів, зокрема Ужгород, Мукачеве і Берегове, де проживало бл. 175 тис. осіб, з них понад 33 тис. українців. Наслідком В. а. стало по­глибле­н­ня політичної кризи та загостре­н­ня між­народного становища Чехо-Словач­чини і дедалі виразніша пронімецька орієнтація автономного уряду Карпатської України на чолі з А. Волошиним. За ріше­н­ням 2-го В. а. 30 серпня 1940 від Румунії до Угорщини ві­ді­йшла територія Пів­нічної Транс­ильванії пл. 43 492 км2 з насел. 2,4 млн осіб, де теж проживало чимало неугорців (румун, українців, німців, євреїв, циган). На під­ставі мирного договору держав антигітлерівської коаліції з Угорщиною в Парижі 10 листопада 1947 ріше­н­ня обох В. а. оголошено недійсними.