ВІДЕОДОКУМЕНТАЛІ́СТИКА — спеціальна історична дисципліна, яка ви­вчає ві­деодокументи, що містять су­спільно значущу інформацію. В Україні ця дисципліна ви­окремилася із кінодокументо­знавства у 60– 70-х рр. 20 ст. Залежно від значущості зафіксов. подій, явищ чи обʼєктів ві­деоматеріали мають заг.-держ. або місц. значе­н­ня, вони класифікуються за формою (ві­деофільми, спец. випуски, інформ. про­грами, репортажі, телепередачі, концертні про­грами) та форматом запису (VHS, S-VHS, Betacam-SP, цифрові носії). Від­повід­но до Закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» (1993), ві­деодокументи, що створюються в Україні й від­ображають історію духов. та матеріал. її життя і мають наук. й істор.-культурну цін­ність, незалежно від форми власності на них, входять до складу Нац. архів. фонду, ви­значе­н­ня належності ві­деоджерел до якого здійснюється на під­ставі загально­прийнятих в архіво­знавстві принципів і критеріїв оцінки цін­ності документів і регламентується Положе­н­ням про діяльність екс­пертних комісій (1995). Ві­деоматеріали заг.-держ. значе­н­ня від 1997 поповнюють докум. базу Центр. держ. кінофотофоноархіву України ім. Д. Пшеничного.