Військова епідеміологія
ВІЙСЬКО́ВА ЕПІДЕМІОЛО́ГІЯ — галузь військової медицини, яка вивчає теоретичні, методичні та організаційні принципи обґрунтування і проведення протиепідемічних заходів, а також епідемічні процеси інфекційних хвороб, поширених у військах. В. е. спрямована на попередження заносу інфекцій у війська і виникнення інфекц. захворювань в особового складу, ліквідацію епідем. осередків, зниження заг. рівня інфекц. захворюваності і запобігання виносу інфекції з військ. У сучас. умовах до завдань В. е. належить вивчення уражаючих властивостей бактеріол. (біол.) зброї та протибактеріол. захисту військ, мета якого — зниження уражаючої дії бактеріол. зброї та ліквідація наслідків її використання.
Практ. протиепідем. заходи, які проводились здавна (про що збереглися свідчення в літ. пам’ятках), не мали під собою наук. підґрунтя і були недостатньо ефективними, проте вони мали певний успіх у боротьбі з епідеміями у військах. Подальшому розвитку системи протиепідем. захисту військ сприяла боротьба з чумою у 18 ст., здійснювана на основі наук. праць Д. Самойловича. Наук.-практ. засади сучас. В. е. заклав Д. Заболотний, важливим етапом діяльності в цій галузі якого були часи 1-ї світової війни. Велике значення для розвитку В. е. мали праці Л. Громашевського, зокрема його вчення про механізм передачі збудника інфекції. Під його впливом відбулося формування київ. школи епідеміологів, представниками якої є О. Вернер, Ю. Гоц, Є. Доброштан, А. Зарицький, М. Колесников, Л. Красюк, Л. Пухтєєва, К. Синяк, А. Фролов, М. Хижняк та ін.
В. е. викладається у всіх мед. ВНЗах України. Підготовка фахівців з В. е. проводиться на каф. військ.-профілакт. медицини Військ.-мед. інституту Укр. військ.-мед. академії (Київ), науковці якої (В. Нарожнов, О. Крушельницький, А. Кожокару, В. Савицький, Л. Устінова) розробили та впровадили в практику низку мед.-організац. заходів протиепідем. спрямованості щодо актуал. для військ інфекцій. Пріоритет. напрямами для сучас. укр. В. е. є здійснення епідеміол. аналізу з урахуванням цикліч. змін в епідем. процесі; вивчення впливу соц. чинників на розвиток епідем. процесу у військах, зокрема проведення оцінки ефективності заходів з протиепідем. захисту ЗС України в мир. і воєн. час та при участі у виконанні миротвор. операцій.
Рекомендована література
- Беляков В. Д., Жук Е. Г. Военная гигиена и эпидемиологиия: Учеб. Москва, 1988;
- Васильченко А. А., Вернер О. М., Гирін В. М. та ін. Епідеміологія: Навч. посіб. К., 1993;
- Зарицький А. М. Розвиток вчення Л. В. Громашевського про епідемічний процес та його рушійні сили // Пам’яті Л. В. Громашевського: До 110-річчя від дня народж. К., 1997;
- Синяк К. М., Гирін В. М. Епідеміологія. К., 1998.
Завантажити статтю
