Розмір шрифту

A

Військова освіта

ВІЙСЬКО́ВА ОСВІ́ТА — різновид професійної освіти, що має на меті під­готовку фахівців з різних напрямків військової справи. В. о. від найдавніших часів і до періоду козач­чини українці здобували як практичну військ. під­готовку при дворах князів чи магнатів, без­посередньо при війську або пере­ймали військ. вмі­н­ня від старших товаришів. Від кін. 18 ст. молодь із дворян. родин навч. у заг.-рос. військ. школах, які готували офіцерів. Пере­вагу при вступі до них мали вихованці закритих кадет. корпусів, при­знач. пере­важно для синів офіцерів (1862–86 їх функції виконували військ. гімназії). Мор. офіцерів готував Мор. кадет. корпус. Окрім того, від 1832 діяла Микол. академія Ген­штабу, згодом від­криті артилер., інж., військ.-юрид., мор., військ.-мед. й інтен­дант. академії. Учбові команди при військ. частинах готували унтер-офіцерів, школи при дивизіях — під­прапорщиків. В Австро-Угорщині структуру В. о. складали військ. академії у м. Він­нер-Нойштадт і Будапешті, кадет. школи та однорічні школи добровольців для старшин резерву.

За часів Рос. імперії на території України кадет. корпуси діяли в Києві, Полтаві, Одесі, Сумах; піхотні військ. школи — в Києві, Одесі, Чугуєві; кавалерій. — в Єлисавет­граді (нині Кірово­град). У ході 1-ї світової війни від­крито низку шкіл для прапорщиків. Багато їхніх випускників згодом воювали в Армії УНР. 1918, за часів Геть­манату, існувала Ін­структор. школа старшин у Києві (роз­роблений план реорганізації В. о. так і не вдалося реалізувати); Армія УНР мала Спільну юнац. школу 3-х родів зброї у Житомирі (згодом — у Камʼянці-Подільському) під керівництвом полковника В. Петріва; в УГА було спочатку два, потім один старшин. курси. У між­воєн. період деякі українці закін. військ. школи в Польщі, Румунії та Чехо-Словач­чині. Під час 2-ї світової війни старшини дивізії «Галичина» навч. у нім. юнкер. школах. У структурі УПА діяла Школа старшин, яка протягом 1943– 44 здійснила 4 випуски, і декілька під­старшин. шкіл.

В УРСР, окрім заг.-рад. військ. шкіл (станом на 1935–15, пере­важно авіац. і артилер.), у 1921–34 існувала Харків. школа червоних старшин з українською мовою на­вча­н­ня, що готувала старшин для укр. територіал. частин. Деякий час діяли академії: кавалерій. і служби звʼязку в Києві, військ. господарства — у Харкові. У 1937 всі військ. школи (крім 18-ти авіац.) пере­творено на військ. училища. 1943–44 організовано закриті середні школи типу кадет. корпусів для під­готовки молоді до військ. («суворов. училища») і військ.-мор. («нахімов. училища») вищих училищ. Загалом на 1991 в УРСР знаходилось 34 військ. навч. заклади.

Після здобу­т­тя незалежності перед Україною гостро по­стала необхідність реформува­н­ня системи В. о., успадкованої від СРСР, яка виявилась занадто громіздкою, роз­галуженою і не від­повід­ала потребам ЗС й екон. можливостям держави. 15 грудня 1997 КМ України прийняв По­станову «Про створе­н­ня єдиної системи військової освіти», згідно з якою затверджено Концепцію В. о. в Україні. Одним із елементів цієї Концепції є інтеграція системи В. о. у заг.-держ. систему освіти, що, окрім знач. економії бюджет. коштів, до­зволяє використовувати наук.-пед. потенціал цивіл. ВНЗів у під­готовці військ. фахівців. Важливим є також реорганізація мережі та зміна структури В. о. від­повід­но до змін структури і чисельності ЗС України.

Нині система В. о. України включає: Нац. академію оборони України, Укр. військ.-мед. академію, Харків. військ. університет, Полтав. військ. ін­ститут, Житомир. військ. ін­ститут радіо­електроніки, Одес. ін­ститут Сухопут. військ, Севастоп. військ.-мор. ін­ститут, Харків. ін­ститут ВПС, Військ.-інж. ін­ститут при Поділ. аграрно-тех. університеті, Львів. військ. ін­ститут при Нац. університеті «Львівська політехніка», Військ. ін­ститут ракет. військ і артилерії при Сум. університеті, Харків. ін­ститут танк. військ при Нац. тех. університеті «Харків. політех. ін­ститут», Військ. ін­ститут Київ. університету, Військ. ін­ститут телекомунікацій та інформатизації Нац. тех. університету України «Київ. політех. ін­ститут»; Севастоп. військ.-мор. коледж, Микол. автомоб. коледж, Васильків. коледж Військ.-мор. сил, Військ.-буд. факультет Харків. університету будівництва і архітектури, військ.-юрид. факультет Нац. юрид. академії, факультет військ. під­готовки Нац. авіац. університету України, кафедри військ. під­готовки в цивіл. навч. закладах, Київ. військ. ліцей ім. Івана Богуна, 14 ліцеїв з посиленою військ. під­готовкою.

У системі В. о. реалізуються принципи без­перерв. ступеневої під­готовки військ. фахівців для при­значе­н­ня на посади тактич., оператив. і стратег. ланок ЗС України (див. також Військово-медична освіта).

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2005
Том ЕСУ:
4
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Військо і зброя
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
34459
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
184
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 33
  • середня позиція у результатах пошуку: 53
  • переходи на сторінку: 1
  • частка переходів (для позиції 53): 202% ★★★★★
Бібліографічний опис:

Військова освіта / Р. В. Пилипчук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-34459.

Viiskova osvita / R. V. Pylypchuk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2005. – Available at: https://esu.com.ua/article-34459.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору