Військово-медична освіта
ВІЙСЬКО́ВО-МЕДИ́ЧНА ОСВІ́ТА — система фахової підготовки й підвищення кваліфікації військово-медичних працівників різних категорій, яка здійснюється в спеціальних військово-медичних навчальних закладах. В.-м. о. надається разом (після) із заг. мед. освітою або шляхом удосконалення мед. складу. Особи з В.-м. о. мають переваги під час проходження військ. служби (присвоєння військ. звання, призначення на певні посади тощо). У ЗС України у поняття «В.-м. о.» вкладають наступ. зміст: заг.-мед. освіта, доведена до рівня сучас. досягнень мед. науки; вивчення військ. (заг. тактика, статути тощо) та військ.-мед. (військова токсикологія, радіологія та медичний захист, військова хірургія, військова терапія тощо) дисциплін в обсязі, необхідному для певної мед. спеціальності (лікар, пом. лікаря); введення у всі предмети курсу питань, актуал. для діяльності військ.-мед. працівників. Становлення системи В.-м. о. у державах Європи відбувалося переважно в 17– 18 ст. У Росії її формування почалося з моменту створення 1707 школи при Моск. ген. сухопут. шпиталі. Розвиток В.-м. о. залежить від прийнятої у конкрет. країні системи мед. освіти, організації ЗС і порядку їхнього комплектування мед. складом, екон. можливостей. Виділяють 3 типи первин. мед. освіти: орган. поєднання В.-м. о. з первин. заг. мед. освітою у мед. академіях, інститутах, училищах (послідовне і цілеспрям. навч. мед. складу поєднується з військ. вихованням). Такий тип історично склався в Росії із заснуванням у 1798 для навч. військ. лікарів Мед.-хірург. (від 1881 — Військ.-мед.) академії у С.-Петербурзі. До 2-ї світової війни за таким принципом будувалося навч. лікар. складу в Німеччині й Австрії, нині — у Туреччині та деяких ін. країнах. Аналог. порядок діє при підготовці серед. мед. персоналу для ЗС України у Вінн. мед. коледжі. 2-й тип — формування мед. фахівців після повного завершення первин. мед. освіти, що доповнюється навчанням складу, який призивається на військ. службу, мед., військ. і військ.-мед. дисциплінам в Укр. військ.-мед. академії (УВМА) у Києві. Тривалість навч. — від кількох місяців до 1–3 р. Такий тип переважає у США, Великій Британії, частково у Франції. 3-й тип — орган. поєднання мед. і заг.-мед. освіти на завершал. етапі підготовки мед. фахівців, напр., військ. лікарів на старших курсах мед. інституту (ф-ту). Прикладом такої системи В.-м. о. є підготовка військ. лікарів для ЗС СРСР на військ. ф-тах, засн. у деяких мед. інститутах перед 2-ю світ. війною. Удосконалення знань мед. складу ЗС може проводитись короткостроково (кілька тижнів) або шляхом тимчас. (до 5-ти місяців) прикомандирування на факультет перепідготовки і підвищення кваліфікації відповідного військ. мед. закладу. В Україні первинну підготовку військ.-мед. працівників здійснюють у мед. ВНЗах, зокрема на ф-тах підготовки військ. лікарів для ЗС України Нац. мед. університету ім. О. Богомольця (Київ), підвищення кваліфікації УВМА та Київ. мед. академії післядиплом. освіти ім. П. Шупика.
Рекомендована література
- Солярик В., Філіпішин В. Військово-медична освіта в Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця // Агапіт. 1996–97. № 5–6;
- Білий В. Я., Пасько В. В., Солярик В. В. Новий ступінь розвитку системи військово-медичної освіти // Проблеми військ. охорони здоров’я і шляхи її реформування. К., 1998;
- Пасько В. В. Національна система військово-медичної освіти в Україні // Мед. освіта. 2000. № 1;
- Пасько В. В. Проблемні питання системи підготовки офіцерів медичної служби запасу і можливі шляхи їх вирішення // БМВ. 2001. № 4.
Завантажити статтю
