Військово-медична освіта

ВІЙСЬКО́ВО-МЕДИ́ЧНА ОСВІ́ТА — система фахової під­готовки й під­вище­н­ня кваліфікації військово-медичних працівників різних категорій, яка здійснюється в спеціальних військово-медичних на­вчальних закладах. В.-м. о. надається разом (після) із заг. мед. освітою або шляхом удосконале­н­ня мед. складу. Особи з В.-м. о. мають пере­ваги під час проходже­н­ня військ. служби (присвоє­н­ня військ. зва­н­ня, при­значе­н­ня на певні посади тощо). У ЗС України у поня­т­тя «В.-м. о.» вкладають на­ступ. зміст: заг.-мед. освіта, доведена до рівня сучас. досягнень мед. науки; ви­вче­н­ня військ. (заг. тактика, статути тощо) та військ.-мед. (військова токсикологія, радіологія та медичний захист, військова хірургія, військова терапія тощо) дисциплін в обсязі, необхідному для певної мед. спеціальності (лікар, пом. лікаря); введе­н­ня у всі предмети курсу питань, актуал. для діяльності військ.-мед. працівників. Становле­н­ня системи В.-м. о. у державах Європи від­бувалося пере­важно в 17– 18 ст. У Росії її формува­н­ня почалося з моменту створе­н­ня 1707 школи при Моск. ген. сухопут. шпиталі. Роз­виток В.-м. о. залежить від прийнятої у конкрет. країні системи мед. освіти, організації ЗС і порядку їхнього комплектува­н­ня мед. складом, екон. можливостей. Виділяють 3 типи первин. мед. освіти: орган. по­єд­на­н­ня В.-м. о. з первин. заг. мед. освітою у мед. академіях, ін­ститутах, училищах (послідовне і цілеспрям. навч. мед. складу по­єд­нується з військ. вихова­н­ням). Такий тип історично склався в Росії із заснува­н­ням у 1798 для навч. військ. лікарів Мед.-хірург. (від 1881 — Військ.-мед.) академії у С.-Петербурзі. До 2-ї світової війни за таким принципом будувалося навч. лікар. складу в Німеч­чині й Австрії, нині — у Туреч­чині та деяких ін. країнах. Аналог. порядок діє при під­готовці серед. мед. персоналу для ЗС України у Вінн. мед. коледжі. 2-й тип — формува­н­ня мед. фахівців після повного заверше­н­ня первин. мед. освіти, що доповнюється на­вча­н­ням складу, який призивається на військ. службу, мед., військ. і військ.-мед. дисциплінам в Укр. військ.-мед. академії (УВМА) у Києві. Тривалість навч. — від кількох місяців до 1–3 р. Такий тип пере­важає у США, Великій Британії, частково у Франції. 3-й тип — орган. по­єд­на­н­ня мед. і заг.-мед. освіти на завершал. етапі під­готовки мед. фахівців, напр., військ. лікарів на старших курсах мед. ін­ституту (ф-ту). Прикладом такої системи В.-м. о. є під­готовка військ. лікарів для ЗС СРСР на військ. ф-тах, засн. у деяких мед. ін­ститутах перед 2-ю світ. війною. Удосконале­н­ня знань мед. складу ЗС може проводитись коротко­строково (кілька тижнів) або шляхом тимчас. (до 5-ти місяців) прикомандирува­н­ня на факультет пере­підготовки і під­вище­н­ня кваліфікації від­повід­ного військ. мед. закладу. В Україні первин­ну під­готовку військ.-мед. працівників здійснюють у мед. ВНЗах, зокрема на ф-тах під­готовки військ. лікарів для ЗС України Нац. мед. університету ім. О. Богомольця (Київ), під­вище­н­ня кваліфікації УВМА та Київ. мед. академії післядиплом. освіти ім. П. Шупика.

Літ.: Солярик В., Філіпішин В. Військово-медична освіта в Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця // Агапіт. 1996–97. № 5–6; Білий В. Я., Пасько В. В., Солярик В. В. Новий ступінь роз­витку системи військово-медичної освіти // Про­блеми військ. охорони здоровʼя і шляхи її реформува­н­ня. К., 1998; Пасько В. В. Національна система військово-медичної освіти в Україні // Мед. освіта. 2000. № 1; Пасько В. В. Про­блемні пита­н­ня системи під­готовки офіцерів медичної служби запасу і можливі шляхи їх виріше­н­ня // БМВ. 2001. № 4.

В. В. Пасько

Завантажити статтю