Кордюм Арнольд Володимирович

КОРДЮ́М Арнольд Володимирович (справж. — Андрій; 13. 07. 1890, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ — 29. 08. 1969, Київ) — кіноактор, режисер, сценарист. Чо­­ловік Л. Кордюм-Островської, батько В. Кордюма. Член СКінУ (1958). Учасник 1-ї світової вій­ни. Освіта середня. Зіграв Козака у першому пов­нометраж. ігровому укр. х/ф «Запорізька Січ» (1912, реж. Д. Сахненко). Перебував на адм. роботі (1921–24); працював ідеол. дир. Ялтин. кінофабрики Всеукр. фотокіноупр. (1924–25); реж. Одес. кінофаб­­рики (1925–27), київ. кінофабри­­ки «Українфільм» (1928–35), кіностудії «Узбекфільм» (згодом «Ташкент. кіностудія», 1935–40, 1941–43); нач. упр. культури Чер­­нів. обл. (1944–46); дир. і гол. реж. Дрогоб. муз.-драм. театру (нині Львів. обл., 1946–47); на кіностудії «Київнаукфільм» (1947–55). Реж. худож. стрічок: «За лі­­сом» (1926), «Справа № 128/с», «Непереможні» (обидві — 1927), «Напередодні», «Джальма» (оби­­дві — 1928, спів­автор сценарію), «Вітер з порогів» («Останній лоцман», 1929), «Мірабо» (1930, також роль Матроса), «По­­лум’я гір» (1931), «Останній порт» («Загибель ескадри», 1934, спів­автор сценарію, також роль Ма­­троса з гармошкою), «Країна вес­­ни» (1935), «Азамат» (1940). Автор-реж. докум. і наук.-попу­­ляр. кінокартин: «Колгоспні таланти» (1940), «Асканія-Нова» («Степова перлина», 1947), «В дружбі з наукою» (1948), «Соняш­­ник» (1949), «Слюсарні операції» (1953), «Паровоз» (1955). Ро­­боти К. відзначаються актуальністю. За жанром його фільми можна поділити на два типи: істо­­рико-рев. і соц.-побут. Зображував укр. село післярев. періоду, міжнац. стосунки. К. — один із основоположників нової естетики вітчизн. німого кінематографа. Використовував комбінов. зйомки (у фільмі «Мірабо» застосував метод домальовки на склі, зімітувавши ескадру франц. кораблів). Видав кн. спо­­гадів «Минуле, яке лишається з нами» (К., 1965).

Рекомендована література

1. Кино и время. Режиссеры советского художественного кино. Моск­­ва, 1963. Вып. 3.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю