Кордюм-Островська Лідія Миколаївна

КОРДЮ́М-ОСТРО́ВСЬКА Лідія Миколаївна (05(18). 03. 1909, Київ — 08. 12. 1986, там само) — кіноактриса, кінорежисер. Дружина Арнольда, мати Віталія Кордюмів. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960). Держ. нагорода СРСР. Член СКінУ (1958). Закін. Київ. муз.-драм. інститут (1928). Відтоді знімалася у фільмах на київ. кінофабриці «Українфільм» (до 1933). Працювала асист. реж. на кіностудіях Ташкента і Києва (1937–44), реж. кіностудії «Київнаукфільм» (1945–81). Створила наук.-популярні кінокарти­­ни: «Ваша маленька ферма» (1946), «Ерозія ґрунту» (1947), «За високі врожаї» (1950), «За здоровий побут» (1952), «Тарас Шевченко — художник», «Айвазовський» (обидві — 1954), «Дніп­­ро» (1957), «Михайло Коцюбин­­ський» (1958), «Думи Кобзаря» (1961), «Розповіді про Шевченка» (1963), «Наш Рильський» (1967), «Олександр Корнійчук» (1970), «Тетяна Яблонська» (1971), «Катерина Білокур», «Мас­­карад шестиногих» (обидві — 1972), «Шосте почуття?» (1974), «Під знаком гена», «Тритікале — нова зернова культура» (обидві — 1976; спец. приз за режисуру 5-го Вкф с.-г. фільмів, м. Куйбишев, нині Самара, РФ, 1976), «Ті, що живуть поруч» (1978; дип­­лом Мкф с.-г. фільмів, м. Брно, Чехословаччина, нині Чехія, 1980), «Закон оптимізму» (1980). У режисурі наук.-популяр. стрічок використовувала прийоми худож. кіно, досягаючи «ефекту присутності»; поєднання інсценізації, анімації, іконографії і ме­­тафорич. кадрів натури, особ­­ливо у біогр. фільмах, збагачують творчу палітру К.-О. емоцій. барвами. Її твор. манері властиві образність, музикальність, поетичність разом із глибоким розкриттям теми. Зіграла у філь­­мах ролі Джальми (однойм. фільм, 1928), Дочки лоцмана («Вітер з порогів» («Останній лоц­­ман»), 1929), Підпільниці («Міра­­бо», 1930), Робітниці («Останній порт» («Загибель ескадри»), 1934; реж. усіх — А. Кордюм), Вчительки («Шкідник», 1929, реж. К. Болотов), Берти («Свято Унірі», 1932, реж. П. Долина).

Завантажити статтю