Вогнепальна зброя

Визначення і загальна характеристика

ВОГНЕПА́ЛЬНА ЗБРО́Я — при­строї та прилади, при­значені для ураже­н­ня цілі на від­далі метальним снарядом, що приводиться в рух енергією газу, який утворюється при згоран­ні вибухової речовини. Поділяється на артилерію і стрілецьку В. з., калібр якої не пере­вищує 20 мм. Роз­різняють гладкоствольну, нарізну, комбіновану стрілец. В. з. Нарізна В. з. має спіральні нарізи у направляючій частині ствола; гладкоствольна — гладкі стволи; комбінована — по­єд­нані нарізні та гладкі стволи, або нарізне свердлі­н­ня біля дульного зрізу. Характерні ознаки В. з. ствол (дуло) для роз­міще­н­ня порохового заряду, затвор, при­строї для замика­н­ня ствола і запалюва­н­ня заряду. За практич. при­значе­н­ням В. з. поділяють на бо­йову, цивільну, спортивну, мисливську та кримінальну. Бо­йову зброю поділяють на довгоствольну (гвинтівки), середньоствольну (карабіни, автомати, пістолети-кулемети) і короткоствольну (пістолети, револьвери); спортивна — на довгоствольну (гвинтівки, рушниці) і короткоствольну (пістолети, револьвери); мисливська — на довгоствольну нарізну (гвинтівки), середньоствольну (карабіни), довгоствольну гладкоствольну (рушниці одноствольні та рушниці з двома і більше стволами), комбіновані рушниці (з по­єд­наними нарізним і гладкоствол. стволами), короткоствольну (револьвери); кримінальна — на саморобну (пістолети, револьвери, автомати, пістолети-кулемети), пере­роблену з ін. В. з. (зокрема обрізи з роз­свердленим стволом), пере­роблену зі спец. при­строїв (стартових пістолетів, пневматич. зброї). Цивіл. зброя — лише короткоствольна (револьвери і пістолети). За калібром (діаметром ствола) нарізну В. з. поділяють на мало- (до 6,5 мм), середньо- (від 6,5 до 9 мм) і крупнокаліберну (понад 9 мм). Калібр гладкоствол. В. з. ви­значається кількістю шарових куль, виготовлених з одного англ. фунта свинцю (залежно від їх ваги). Найбільш поширені калібри нарізної В. з. — 5,45; 6,5; 6,35; 7,62; 9 мм.; гладкоствол. — 12, 16 калібр. У судовій балістиці В. з. класифікують: за ступенем автоматизації стрільби (неавтоматична, напів­автоматична і автоматична); за кількістю зарядів (однозарядна, багатозарядна); за кількістю стволів (одноствольна, багатоствольна); за способом виготовле­н­ня (заводська, ку­старна, саморобна); за кон­струкцією (стандартна, не­стандартно-атипова).

Осн. види наріз. ручної В. з.: револьвер, пістолет, автомат, пістолет-кулемет. Револьвер — короткоствольна, багатозарядна, неавтоматична зброя. Найві­доміші моделі — «Nagant», «Smith & Wesson», «Colt». Пістолет — короткоствольна, багатозарядна напів­автоматична або автоматична зброя зі змін­ним магазином. Найві­доміші моделі — пістолети ТТ («Тульский Токарева»), Макарова, Стєчкіна, «Mauser», «Parabellum», «Beretta». Автомат — середньоствольна, багатозарядна, автоматична зброя (ін. назва — штурмова гвинтівка). Найві­доміші моделі — Калашникова, М16А1, FA MAS, G3A3. Пістолет-кулемет — коротко- або середньоствольна, багатозарядна, автоматична зброя. Найві­доміші моделі — ППШ («Пистолет-пулемёт Шпагина»), «Uzi», «Sten», МР-38, МР-40, «Thompson».

Уперше В. з. за­стосували араби у 12 ст., а від 14 ст. вона зʼявляється у Європі. Перші зразки В. з. були громіздкими, від­значались низькою скоро­стрільністю і у влучності та зручності у користуван­ні по­ступалися лукам. Однак по­ступово, з удосконале­н­ням кон­струкції і покраще­н­ням балістич. даних, В. з. стає осн. видом озброє­н­ня. Осн. етапи роз­витку В. з.: роз­робка і за­стосува­н­ня ґнотового (15 ст.) та кремін­ного ударного (кін. 15 ст.) замків; паперового патрона (серед. 16 ст.); багнета (17 ст.); капсул. замка (поч. 19 ст.); нарізної зброї (серед. 19 ст.); унітар. патрона із металевою гільзою (2-а пол. 19 ст.); магазин. стрілец. зброї (кін. 19 ст.). Подальше вдосконале­н­ня стрілец. В. з. йшло шляхом створе­н­ня (кін. 19 — поч. 20 ст.) автоматич. зброї (кулемет, пістолет-кулемет), яка широко за­стосовувалася під час 1-ї світової війни і стала гол. зброєю під час та після 2-ї світової війни. В Україні В. з. ві­дома з кін. 14 ст. На озброєн­ні у козаків були всі ві­домі на той час зразки стрілец. В. з. — аркебузи, мушкети, гульдинки (побутували й ін. назви — самопал, гаківниця, пищаль тощо). Використовували козаки і В. з. араб. виготовле­н­ня, захоплену в бою — яничарки. Однак найбільш сприяло поширен­ню В. з. серед козаків її масове виготовле­н­ня укр. ремісниками. На поч. Нац.-визв. війни під проводом Б. Хмельницького польс. магнат Я. Вишневецький, який володів землями на Лів­обереж­жі, вилучив у своїх селян значну кількість самопалів місц. виготовле­н­ня. Після поразки антимоск. ви­ступу І. Мазепи виробництво В. з. в Україні занепало, оскільки озброє­н­ня козац. військ здійснювалося під контролем рос. уряду, а після ліквідації Запороз. Січі та козац. устрою — взагалі припинилося. Нині в Україні В. з. виготовляють НВО «Форт» МВС України (Він­ниця) та ВО «Знамя» (Полтава).

Літ.: Біленчук П. Криміналістичне дослідже­н­ня гладкоствольної вогнепальної зброї. К., 1987; Жук А. Стрелковое оружие. Москва, 1992; Біленчук П., Кофанов А. Криміналістичне дослідже­н­ня зброї і слідів її за­стосува­н­ня (судова балістика) // Криміналістика: Під­руч. К., 2001.

П. Д. Біленчук, А. В. Кофанов, М. В. Салтевський

Завантажити статтю