БІОПОЛІМЕ́РИ (від біо... та полімери) — високомолекулярні природні органічні сполуки, які є структурною основою клітин усіх живих організмів і зумовлюють найважливіші жит­тєві процеси в них. Інша назва — макромолекули біо­логічні. Складаються з багаторазово по­вторюваних груп атомів, або ланцюгів (мономерів), зʼ­єд­наних між собою міцними валентними звʼязками. Молекулярна вага — від кількох тисяч до сотень тисяч і більше дальтонів. Найважливішу роль у клітині ві­ді­грають такі біо­полімери: нуклеїнові кислоти, білки, пептиди, полісахариди. За будовою молекул виділяють:

  • лінійні біо­полімери, побудовані зі зʼ­єд­наних у довгі ланцюги мономерів (білки, нуклеїнові кислоти, целюлоза),
  • роз­галужені біо­полімери, які мають бокові від­галуже­н­ня (глікоген).
Ві­домі мішані типи біо­полімерів — нуклео­протеїди, гліко­протеїди, ліпо­протеїди, ліпосахариди тощо. Основні методи дослідже­н­ня біо­полімерів: спектрофотометрія, хромато­графія, центрифугува­н­ня, діаліз, електрофорез, електрон­на мікро­скопія.