БІОТО́П (від біо… і грец. τόπος — місце) — ділянка земної поверх­ні (суходолу або дна водо­йми) з однотипними умовами рельєфу, кліматичними особливостями та іншими абіо­тичними чин­никами (світло, тиск, рН-середовища, механічні та фізико-хімічні властивості субстрату, мінеральні й органічні речовини тощо), яку за­ймає певне біо­тичне угрупова­н­ня (біоценоз). Між біо­ценозом і біо­топом, які разом складають екосистему (біогеоценоз), існує тісна взаємодія, заснована на по­стійному обміні речовиною, енергією та інформацією. Отже, в загальному ро­зумін­ні біо­топ — це неорганічний компонент екосистеми (біо­геоценозу) зі специфічним комплексом умов, що ви­значає видовий склад організмів, а також особливості їхнього існува­н­ня. Водночас біо­тичний компонент впливає на біо­топ, внаслідок чого остан­ній за­знає змін у часі. Поня­т­тя «біо­топ» близьке до поня­т­тя «екотоп». Інколи деякі автори помилково ототожнюють біо­топ з термінами «місце прожива­н­ня» або «стація», що мають дрібніший і неви­значений хорологічний ранг. Схожі біо­топи обʼ­єд­нують у біо­хори — одиниці роз­членува­н­ня земної поверх­ні, які охоплюють просторово обʼ­єд­нані подібні біо­топи, роз­ташовані в однотипних кліматичних умовах (напр., біо­хори пустель, степів, лісів тощо), а біо­хори — в біоцикли, які складають біосферу.