Біофабрика

БІОФА́БРИКА  — підприємство, на якому в контрольованому й регульованому режимах вирощують мікроорганізми, гриби, рослини, птахів та одержують відповідну продукцію у вигляді природної біомаси різноманітного застосування. Як правило, Б. — це капітал. будівлі, де передбачені контроль та цілеспрямов. регуляція осн. умов оптим. життєзабезпечення організмів відповідно до їхніх біол. особливостей, зокрема температури, світла, вологості, режиму живлення, складу їжі, системи очищення повітря та видалення відходів, збирання продукції тощо. Сучасна Б. — високомеханіз. та автоматиз. виробництво. Залежно від біол. і технол. особливостей об’єктів вирощування створюються різні типи Б. Найвідоміші — в овочівництві, де в спеціаліз. теплицях на ґрунті або ін. субстратах (щебінь, керамзит тощо) з певною періодичністю до закріпленої на них корен. системи рослин подають поживні розчини (гідропоніка) чи їхні аерозолі (аеропоніка) й вирощують помідори, огірки, цибулю, деякі види капусти й певні садово-ягідні рослини (напр., полуниці). Овоч. ф-ки найчастіше розташовують побл. великих пром. міст. Не менш відомі Б. з вирощування с.-г. птахів — м’ясних курей-бройлерів, курей-несучок, перепелів тощо. Остан. часом інтенсивно функціонують Б., де вирощують їстівні гриби (печериці, гливи та ін.). Б. такого типу в Донбасі, Севастополі створ. у старих вугіл. шахтах і катакомбах. До Б. належать багато мікробіол. підприємств, де одержують певні види й штами бактерій, дріжджів та мікроскоп. грибів. За рахунок діяльності цих організмів відбувається біосинтез багатьох корм. і харч. продуктів, ліків, препаратів для біол. захисту від шкідників рослин і тварин, ферментів, «живих» добрив, напр., мікроорганізмів, що фіксують атмосфер. азот (бульбочкові бактерії) й забезпечують ним с.-г. рослини. Відомі підприємства з одержання біогумусу шляхом перероблення відходів з допомогою каліфорн. черв’яків. Іноді Б., залежно від спеціалізації, називають заводами. Так, в Україні до часів «перебудови» найзначнішими з них були Кременчуц. завод білково-вітамін. концентратів, які одержували, вирощуючи дріжджі на вуглеводнях нафти; Трипіл. біохім. завод (Обухів. р-н Київ. обл.), де виготовляли корм. лізин методом біосинтезу спец. штамами мікроорганізмів. Тепер ці заводи реконструюють й перепрофільовують з різ. причин. Ретельні багаторічні мед.-біол. дослідж. довели небезпечність вживання дріжджів, вирощених на недостатньо очищених парафінах. З’ясувалося також, що самого лізину для балансування пожив. цін. білків замало, треба застосовувати й інші незамінні амінокислоти. До Б. належать і підприємства, на яких виготовляють антибіотики (пеніцилін, стрептоміцин, синтоміцин тощо). Це складні біотехнол. виробництва, де одержують важливі сполуки для лікування людей і тварин. Останнім часом значних успіхів досягли фотобіотехнології, що базуються на використанні фотосинтет. потенціалу мікро- та макроскоп. водоростей. Вважають, що людство наближається до вирішення осн. проблем пром. фотосинтезу, тобто цілеспрямов. одержання природ. орган. речовин з вуглекислого газу, води й мінерал. сполук за рахунок енергії світла. Індустр. вирощування водоростей здійснюють на спеціаліз. Б. В Україні найбільш відомі: філія «Барське вироб. підприємство “Цукорпромводоналадка”» ВАТу «Акц. компанія “САТЕР”» (Вінн. обл.) та спеціаліз. цех з вирощування водоростей, що діє на базі Ладижин. ТЕС. Об’єктами мас. культивування є зелені (хлорела, сценедесмус) та синьозелені (спіруліна) мікроводорості. Їхня біомаса використовується як живий корм у рибництві; для одержання білк.-вітамін. корм. добавок, особливо потрібних тваринам у зимово-весняний період; для виробництва нових харч. продуктів, лікар. засобів, деяких тех. продуктів (напр., клею для дражування та інкрустації насіння цукр. буряка), а також для інтенсифікації процесів самоочищення водойм цукр. заводів.

У примор. зоні (Керч, Севастополь, Феодосія та ін.) створ. Б. з вирощування каротинонос. зеленої мікроводорості дуналіели, деяких мор. макрофітів — продуцентів агару (філофора, ламінарій тощо), а також молюсків, раків, креветок, мальків цін. видів риби. Технології вирощування гідробіонтів об’єднують під назвою «аквакультура» або марикультура (для мор. організмів). Вважають, що біотехнології, пов’язані з індустр. вирощуванням вод. організмів, належать до найперспективніших напрямів розвитку науки й біотехнологій 21 ст.

Завантажити статтю